Дата 11 січня 2021 рік
ТЕМА: Визначення азимутів та дирекційних кутів.
Пояснення: Під час роботи з топографічною картою виникає потреба в орієнтуванні ліній - визначенні їх напрямків відносно сторін горизонту або предметів місцевості. Орієнтувати лінію - значить визначити її напрямок відносно початкового, яким може бути географічний меридіан, осьовий меридіан зони чи паралельна до нього лінія (вертикальна лінія кілометрової сітки на топографічній карті). Відносно цих початкових напрямків визначають кути орієнтування.
Основні поняття:
Істинний (географічний) азимут Аі - горизонтальний кут орієнтування, який відлічують від північного напрямку географічного меридіана з ходом годинникової стрілки до лінії, що орієнтуємо.
Магнітний азимут Ам - горизонтальний кут, який відлічують від північного напрямку магнітного меридіана за ходом годинникової стрілки до лінії, що орієнтуємо.
Дирекційний кут - горизонтальний кут, що відлічують від північного напрямку осьового меридіана (або лінії, паралельної йому) до заданого напрямку за ходом годинникової стрілки.
Алгоритм визначення напрямків
Для визначення напрямків на топографічній карті достатньо транспортира і олівця. Спочатку задані об'єкти з'єднують прямою лінією. Потім проводять вертикальну лінію (вона повинна бути паралельною до лінії меридіана) так,щоб вона перетинала напрямок, який з'єднує задані об'єкти. Потім до вертикальної лінії прикладають транспортир так, щоб рисочка, розташована на його лінійці, збігалася з тією точкою, де накреслений напрямок перетинається з вертикальною лінією. За допомогою транспортира вимірюють кут за ходом годинникової стрілки від напрямку на північ до напрямку на необхідний об'єкт. Він вказує на істинний (географічний) азимут.
https://www.youtube.com/watch?v=OqfczanQifs
Дата 18 січня
ТЕМА: Визначення географічних і прямокутних координат
Пояснення:
Географічні і прямокутні координати визначають на топографічних картах. Для цього звернемо увагу на внутрішню рамку аркуша топографічної карти, що обмежує картографічне зображення. Її утворюють напрямлені дуги паралелей і меридіанів. У кутах рамок підписані їх географічні координати. Паралельно до ввнутрішньої рамки проведена мінутна рамка - подвійна лінія, поділена на світлі й темні відрізки. Кожний відрізок вздовж західної та східної рамки карти відповідає 1мінуті широти, а північної та південної - 1 мінуті довготи. Кількість мінутних відрізків на північній і південній сторонах рамки дорівнює різниці значень довготи західної і східної сторін.
Отже, для того щоб знайти географічні координати будь - якої точки, треба провести через неї до сторін рамки карти дві лінії, які відповідали би паралелі та меридіану, і прочитати на рамці значення широти і довготи з точністю до секунд.
Положення точки в системі прямокутних координат визначають за допомогою кілометрової сітки. Значення ліній кілометрової сітки вказують між внутрішньою і мінутними рамками. Абсциси горизонтальних ліній, паралельних екватору, виписані вздовж бокових рамок, ординати вертикальних ліній, паралельних осьовому меридіану - уздовж верхньої і нижньої рамок.
Для визначення місцезнаходження обєкта користуються скороченими координатами, тобто вказують тільки квадрат, у якому розміщується обєкт. Для цього слід прочитати за рамкою двозначні числа, позначені великими цифрами біля горизонтальної і вертикальної ліній, що утворюють нижній лівий кут потрібного квадрата.
https://www.youtube.com/watch?v=2SlSqDBJ-j8
Дата 29 березня
ТЕМА: Способи вимірювання відстаней на географічних картах.
ПОЯСНЕННЯ: Для вимірювання відстаней на картах між двома точками потрібно визначити відстань між ними по прямій лінії за допомогою лінійки, циркуля - вимірвача або нитки. Якщо відстань між пунктами є ламаною лінією, довжину її визначать, додаючи довжини окремих прямих відрізків. Одержану відстань перемножають на величину масштабу і отримують відстань дійсних розмірів на місцевості.
Для вимірювання довжин рік використовують циркуль - вимірювач з мінімальним розхилом 2 мм. Знаючи, якій довжині на місцевості відповідає розхил циркуля та кількість установок його по згинах ліній, визначають загальну її довжину. Найточніше довжину звивистої лінії визначають спеціальним приладом - курвіметром. Для вимірювання довжини лінії коліщатко курвіметра прокручують цією лінією, обертання коліщатка передається через зубчасту передачу лічильному механізмові, який вказує довжину лінії.
Усі горизонталі, що замикаються, позначають або підвищення (гору чи горб), або пониження (улоговину) в рельєфі. Відрізнити ці форми рельєфу, як і дізнатися напрямок їхніх схилів, можна за цифровими підписами горизонталей і відміток окремих висот, за розташуванням водойм, а також за бергштрихами. Під час подорожі місцевість важливо знати відносні висоти різних точок місцевості, крутизну схилів та вміти їх визначати.
Дата 19 квітня 2021 рік
ТЕМА: Атмосферний тиск та його вимірювання.
ПОЯСНЕННЯ: Повітря з певною силою тисне на земну поверхню. Цю силу називають атмосферним тиском.
Атмосферний тиск - це сила з якою попітря тисне на одиницю поверхні. Його можна виміряти ртутним барометром, або анероїдом, який був винайдений італійцем Е. Торрічеллі у 1673 році. Вимірюють тиск у міліметрах ртутного стовпчика. На паралелі 45 градусів на рівні моря за температури повітря 0 градусів під тиском повітря стовпчик ртуті піднімається по трубці на висоту 760 мм. Такий тиск повітря вважають нормальним атмосферним тиском.
Зміну тиску пояснюють переміщенням повітря. Він підвищується там, де повітря нагромаджується та знижується там, звідки повітря рухається. Головна причина переміщення повітря - - його нагрівання та охолодження від підстилаючої поверхні. Нагрівачись від поверхні, повітря розширяється і спрямовується вгору. Досягнувши висоти, на якій його щільність стає рівно щільності навколишнього повітря, воно розтікається в різні боки. Тому тиск на теплу поверхню знижується. Але одночасно він збільшується на сусідніх ділянках, хоч температура там і не змінювалася. Над холодною поверхнею повітря охолоджується, ущільнюється, його щільність зменшується і сюди приходить повітря збоку. Кількість його над холодною поверхнею збільшується, тиск на неї зростає. Одночасно там, звідки повітря надійшло, тиск зменшується без зміни температури. Нагрівання та охолодження повітря ву. ід поверхні супроводжується його перерозподілом і зміною. У екваторіальних широтах тиск завжди низький. Це пояснюється тим, що нагріваючись від поверхні, повітря піднімається і відходить у бік тропічних широт, створюючи там підвищений тиск. Над холодною поверхнею в Арктиці і Антарктиді тиск високий. Його створює повітря, що приходить з помірних широт на місце ущільненого холодного повітря.
Дата 26 квітня 2021 рік
ТЕМА: Вода в атмосфері. Визначення вологості повітря.
ПОЯСНЕННЯ: Вода в атмосфері міститься у вигляді молекул (пара), краплинок і кристаликів. Вміст водяної пари у повітрі називається вологістю повітря. Вологість повітря вимірюють гігрометром. Повітря може вміщувати певну кількість водяної пари, і це залежить від його температури: чим вища температура, тим більше пари може міститися в 1 кубічному метрі повітря. Наприклад, 1 кубічний метр повітря за температури +10 градусів може містити будь - яку кількість пари, але не більше 9 грамів води. Якщо повітря увібрала максимально можливу за даної температури кількість пари, то воно стало насиченим. Момент насичення водяною парою називається точкою роси. Ненасичене повітря відповідно містить менше водяної пари, ніж могло би бути за максимального насичення.
АБСОЛЮТНА ВОЛОГІСТЬ - це кількість водяної пари у грамах, яка міститься в 1 кубічному метрі повітря за даної температури (якщо абсолютна вологість повітря становить 10 грам на метр кубічний це означає, що в 1 кубічному метрі повітря міститься 10 грам пари). Найменшу абсолютну вологість повітря спостерігають в Антарктиді, найбільшу - на екваторі.
ВІДНОСНА ВОЛОГІСТЬ (%) - відсоткове відношення кількості водяної пари, що міститься у повітрі, до тієї максимальної кількості, яка може міститися за даної температури. Вона показує ступінь насичення повітря водяною парою. Наприклад, якщо в повітрі міститься 5 грам на метр кубічний водяної пари, а за даної температури може вміщувати 17 грам на метр кубічний, то відносна вологість повітря буде 5:17 х 100% = 29%. Це означає, що повітря вміщує лише 29% тієї кількості водяної пари, яку могло б умістити за даної температури.
Водяна пара поступає в атмосферу в процесі випаровування (процес переходу частини речовини з рідкого стану в газоподібний). Випаровування залежить від температури поверхні та відносної вологості повітря. За підвищення теиператури повітря віддаляється від насичення, за зниження, навпаки, в ньому може початися конденсація. Таке відбувається, наприклад, літньої ночі за ясної погоди, коли повітря, стикаючись з охолодженою поверхнею, залишає на ній крапельки роси. За низької температури з повітря випадає іній.
Опрацювати поданий матеріал
Дата 5 травня 2021 рік
ТЕМА: Атмосферні опади та їх утворення. Розподіл опадів над поверхнею Землі.
ПОЯСНЕННЯ: Атмосферні опади - це вода, що випадає на земну поверхню з хмар чи безпосередньо з повітря у рідкому чи твердому станах. Опади, які випадають з хмар можуть бути рідкими (дощ) і твердими (сніг, крупа, град); за характером випадання - мжичка, обложні та зливові дощі. Опади можуть випадати з хмар (дощ, сніг, град), з насиченого повітря (роса, іній), з насиченого повітря (роса, іній, туман).
Дощ - краплі води, які під дією сили земного тяжіння випадають з хмар. Сніг утворюється в хмарах, що за температур, нище 0 градусів, складаються з дрібнесеньких кристаликів - голочок, зєднаних у сніжинки. Град утворюється, коли тепле повітря швидко піднімається вгору. Воно підхоплює дощові хмари й несе їх на висоту, де температура знижується до -10 градусів. При цьому краплини замерзають і перетворюються на градинки, які випадають з великою швидкість, не встигаючи розтанути. Такі опади, як роса, іній та паморозь випадають не з хмар, а з повітря. Таке відбувається на охолодженій поверхні землі при стиканні її з повітрям, насиченим вологою.
Усі вимірювання кількості опадів підсумовуються за кожен місяць і виводять місячну, а потім і річну кількість опадів. Лінії на карті, що зєднують точки з одинаково кількістю опадів у міліметрах за визначений період часу, називають ізогієтами. Графічне зображення розподілу кількості опадів за місяцями та річний хід температури відображають у кліматограмах. Атмосферні опади на планеті розподіляються нерівномірно. Над океаном опадів загалом більше, ніж над суходолом, і залежність їх від географічної широти виражена краще. Їх випадання порушують течії: над холодними течіями опадів менше, ніж над теплими. Багато опадів на островах, особливо на навітряних схилах. На розподіл опадів на материку впливає віддаленість від океану та рельєф.
Опрацювати поданий матеріал
Немає коментарів:
Дописати коментар