Дата 12 січня 2021 рік
ТЕМА: Біологічна концепція виду. Поняття про філогенетичну систематику.
Пояснення: Складність поділу живих істот на види полягає ще і в тому, що саме визначення поняття "вид" є доволі складним. І залежить воно від того, яка з концепцій виду використовується в певному випадку.
Біологічна концепція виду - це група особин, що здатна схрещуватися і давати плідне потомство. Концепція добре підходить для опису багатоклітинних організмів зі статевим розмноженням. Але зазнає труднощів під час опису організмів, які не мають статевого розмноження, наприклад бактерій.
Типологічна концепція виду - це група особин, які є ідентичними до особини-еталону за певними ознаками. Усі особини виду порівнюються з еталонним зразком. Ця концепція дуже незручна для видів, особини яких можуть сильно відрізнятися за зовнішніми ознаками, наприклад собака домашній, кінь.
Номіналістична концепція виду - це група особин, яка визначається формальною класифікацією і становить певний етап розвитку еволюційної лінії виду. Існують тільки особини, а види - це чисто теоретичне поняття, бо живі організми в природі постійно змінюються. В її межах, наприклад, важко пояснити дуже тривале існування гінкго або щитнів.
Філогенетична концепція виду - це найменша монофілетична група, яка заслуговує на формальне визнання, бо визначає вид, виходячи з його монофілетичного походження (від однієї популяції або навіть окремої особини). Не є вдалою для визначення видів, які виникли шляхом схрещування або симбіогенезу.
Поняття про філогенетичну систематику.
Філогенетична систематика - галузь біологічної систематики, що займається ідентифікацією і зясуванням еволюційних взаємин серед різних видів життя на Землі, як сучасних, так і вимерлих. Еволюційна теорія стверджує, що схожість індивідуумів або видів часто вказує на спільне походження або спільного предка. Тому взаємини, встановлені філогенетичною систематикою, часто описують еволюційну історію видів і їх філогенез, історичні взаємини між гілками організмів або їх частин, наприклад генів. Філогенетична таксономія, яка є відгалуженням, але не логічним продовженням філогенетичної систематики, займається класифікацією груп організмів за ступенем їх еволюційних відносин.
Засновником систематики вважають Карла Ліннея. Проте, наприкінці 1950-х років німецький ентомолог В. Генніг запропонував відображати в систематиці еволюційну історію так близько, як тільки можливо, і назвав цей підхід філогенетичною систематикою. Опоненти Генніга зневажливо називали його послідовників "кладистами", через наголос на визнанні тільки монофілетичних груп або клад. Проте, кладисти швидко прийняли цю назву як корисний термін, і нині кладистичний підхід домінує у систематиці.
https://www.youtube.com/watch?v=4cFkz91q2fs
Дата 19 січня
ТЕМА: Основні їєрархічні рівні організації життя на Землі
Пояснення: Головними рівнями організації життя на Землі є:
1. Молекулярний: основними структурними елементами є молекули неорганічних і макромолекули біологічно важливих органічних сполук, а також їх комплекси. Основні процеси - перетворення молекул, обмін речовин, кодування та передача спадкової інформації. Це найнижчий рівень організації живого.
2. Клітинний рівень: основні структурні елементи - клітини (найпростіші біологічні системи). Основні процеси - обмін речовин та енергії, самовідтворення, саморегуляція, самооновлення.
3. Тканинний рівень: основні компоненти - тканини, які обєднують клітини певної будови, розмірів, розташування та функцій. Основні процеси: спеціалізація клітин та обмін речовин.
4. Органний рівень: основні компоненти - органи та системи органів організмів. Основні процеси: формування органів та систем органів, фізіологічні процеси (дихання, живлення, травлення).
5. Організмовий: основні компоненти - одноклітинні та багатоклітинні організми рослин, тварин, грибів та бактерій. Основні процеси: обмін речовин, подразливість, розмноження, онтогенез, регуляція процесів життєдіяльності, гомеостаз.
6. Популяційно - видовий: основні компоненти - популяції (сукупність особин одного виду, що живуть на спільній території) та вид (сукупність особин, які вільно схрещуються і дають плодюче потомство).Основні процеси: взаємодія між особинами в популяції, розмноження.
7. Біосферний: основні компоненти - біосфера вцілому. Основні процеси - активна взаємодія біотичного і абіотичного компонента планети, колообіг речовин та енергії в біосфері, який забезпечує цілісність життя на Землі.
https://www.youtube.com/watch?v=hL_agRdpWC8
Дата 30 березня
ТЕМА: Що таке еволюція та як зароджувалися еволюційні ідеї.
ПОЯСНЕННЯ:
Учені довели, що 20 тисяч років тому в степовій зоні України була справжня африканська фауна. Тут жили слони, носороги, антилопи, жирафи, африканські страуси і леви. Тисячу років тому нічого з цього вже не залишилося, зате в європейських степах паслися величезні стада турів, зубрів, сайгаків і тарпанів. Згодом усі вони вимерли, залишивши по собі лише згадки і викопні рештки у літописах. Можна не сумніватися, що ці зміни фауни закономірні. Це історичний зріз стану європейського степу. Описані зміни тваринного світу так само необоротні, як і історичні процеси в людському суспільстві. Це означає, що вже ніколи українськими степами не блукатимуть тисячні стада сайгаків і зубрів.
Виявляється, те саме відбувається і в живій природі. Дослідження зоологів, ботаніків, генетиків, палеонтологів, проведені за останні 250 років, показали, що органічний світ перебуває у стані вічного руху. Проте якщо історія людства - це зміна лідерів, політичних систем, піднесення одних народів або держав над іншими, а потім їх занепад, то історія органічного світу - це вимирання життєвого простору одних видів і прихід на зміну їм інших. У результаті чого утворються нові співтовариства тварин і рослин, які щоразу по новому формують вигляд Землі. Говорять про еволюцію Землі, галактик, родинних відносин, поглядів на життя, компютерних технологій - чого завгодно. Завжди мають на увазі розвиток, тобто заміну старого новим (звичного способу життя - новими порядками, консервативного мислення, свіжими ідеями). Іншими словами, мова йде про історичний прогрес, який відбувається за чітким сценарієм і передбачає нові спрямовані зміни.
Ідею, що життя на Землі є результатом історичного розвитку матерії, неодноразово висловлювали ще в давнину, коли наука ще не існувала. Стародавні філософи були мудрецями, які лише розмірковували про світобудову. У їх здобутках, що відносяться до кінця ІІ - початку І тисячоліття до нашої ери, можна знайти думки про те, що живе походить від неживого, що одні істоти дать початок іншим і навіть про те, що люди походять від мавп.
Дата 20 квітня 2021 рік
ТЕМА: Як відбувається взаємодія алельних генів?
ПОЯСНЕННЯ: Пригадаємо: ознаки, які успадковуються відповідно до законів Менделя, називають менделюючими, а відповідність їх успадкування до цих законів - менделівським успадкуванням. Навіщо потрібні такі назви? Хіба не всі чіткі якісні ознаки успадковуються згідно із законами Менделя? Виявляється, що інколи у гібридологічних дослідах спостерігається розщеплення ознак у потомства, відмінне від менделівського. Є правила і навіть закони генетики які поєднують спільним поняттям уявні відхилення від законів Менделя. Чому уявні? А тому, що від менделівського успадкування відрізняється тільки фенотиповий прояв ознак, тоді як генотипи успадковуються точно за законами Менделя. Виявляється, всі ці відхилення, як правило, є наслідком взаємодії генів.
Домінування - це найпростіший тип взаємодії генів: один алель - домінантний, другий - рецесивний. Домінантний алель пригнічує дію рецесивного, тому й гетерозиготи, й домінантні гомозиготи фенотиповою мають домінантну ознаку. В другому поколінні гібридних схрещувань рецесивні фенотипи розщеплюються у співвідношеннях 1 : 3 до домінантних.
Неповне домінування - це такий тип взаємодії генів, за якого у гетерозиготи проявляється не домінантна ознака, а щось середнє, проміжне між домінантною і рецесивно ознакою. Яскравий приклад такого типу взаємодії генів - успадкування забарвлення квітки космеї (народна назва рослини - розпатлана панянка). Умовно домінантний гомозиготний генотип забезпечує малинове забарвлення пелюсток, умовно рецесивний генотип - біле забарвлення. У разі неповного домінування гетерозиготний організм впізнати легко (на відміну від повного домінування, коли зовні неможливо розрізнити, де гетерозиготний організм, а де - організм з домінантною гомозиготою). За неповного домінування кількість фенотипів відповідає кількості генотипів. У першому поколінні всі гібриди мають бути однаковими - гетерозиготами за генотипом і мати проміжне рожеве забарвлення. У другому поколінні розщеплення ознак становитиме відношення 1 : 2 : 1. Одна частина рослин матиме малинові квітки (домінантні гомозиготи), дві частини рослин - рожеві квітки (гетерозиготи) і одна частина рослин - білі квітки (рецесивні гомозиготи).
Завдання: Користуючись довідниковою та додатковою літературою проаналізуйте як відбувається неповне домінування на конкретних прикладах.
Закономірності взаємодії алельних генів проявляються в тому, що вони вступають у відносини типу домінантності - рецесивності. Це означає, що домінантні алелі завжди перемагають, а рецесивні - пригнічуються.
Дата 27 квітня 2021 рік
ТЕМА: Як відбувається взаємодія неалельних генів?
ПОЯСНЕННЯ: Уявлення про те, що один ген формує ознаку, нині застаріло. Сучасна генетика замінила його постулатом: "один ген - один поліпептидний ланцюг" (пригадайте, яким чином відбувається синтез білка і яку функцію в ньому виконують гени).
Справа в тому, що генотип - цілісна система і продукти дії генів - білки - теж взаємодіють між собою. Якщо ці білки - ферменти, то їх дія може мати вплив на перебіг метаболізму, що спричинить значні зміни властивостей організму в цілому. Можна навіть сказати, що один ген тим чи іншим чином впливає на всі ознаки організму, а фенотиповий прояв кожної ознаки тією чи іншою мірою залежить від усього генотипу. особин. Таке трактування, можливо, є певним перебільшенням, тим не менше сучасні генетики точно знать, що між собою взаємодіють не тільки алельні гени, а й гени різних локусів., котрі визначають різні ознаки.
У процесі взаємодії двох неалельних генів розподіл генотипів у кожному з них відбувається точно таким самим чином, як і в ході нормального дигібридного схрещування. Однак фенотипи залежно від типу взаємодії розподіляться у нащадків зовсім в інших кількісних співвідношеннях. Нині визначають кілька типів таких взаємодій.
КОМПЛЕМЕНТАРНІСТЬ - це така взаємодія неалельних генів, у разі якої одночасна дія двох домінантних генів різних локусів дає нову ознаку. Кожний з домінантних генів, які називають комплементарними, може проявлятися самостійно, якщо інший перебуває у рецесивному стані, але їх спільна присутність у зиготі зумовлє новий стан ознаки. Як приклад комплементарної дії генів розглянемо успадкування забарвлення шерсті хатньої миші. У найпростішому випадку воно залежить від двох генів. Ген А відповідає за наявність пігменту, ген В - за його колір. За наявності домінантного алеля А пігмент виробляється, й миша забарвлена, тоді як особина з генотипом аа позбавлена пігменту і має білий колір шерсті незалежно від того який колір пігменту "запрограмований" геном В. Домінантний алель В зумовлює сірий колір шерсті, а рецесивний - чорний. Таким чином, особина з генотипами за участю домінантних алелів А і В матиме сіре забарвлення "дикого типу". Якщо вона міститиме в генотипі домінантний алель А і рецесивну гомозиготу вв, то буде чорною.
ЕПІСТАЗ - такий тип взаємодії генів, за якого ген однієї алельної пари пригнічує дію гена іншої пари. У кожному випадку не можна плутати поняття епістаз і домінування. За домінування взаємодіють алельні гени, і домінантний алель пригнічує рецесивний. За епістазу один структурний ген, навіть розташований зовсім в іншій хромосомі, пригнічує дію іншого гена. Той ген, що пригнічує ді іншого, називають супресором. Епістаз буває двох типів: домінантний, коли домінантний алель одного гена пригнічує прояв іншого гена, і рецесивний, коли рецесивний алель пригнічує прояв іншого гена. Явище епістазу було відкрито в ході аналізу спадкування забарвлення коней. Відомо, що вороне (чорне) забарвлення шерсті визначає домінантний алель В, гніде (руде) - рецесивний алель в. Інший ген С контролює нормальний розвиток і пігментацію шерсті. Наявність домінантного алеля С зумовлює в коней раннє посивіння шерсті і сіру масть, тоді як наявність рецесивного алеля не викликає раннього посивіння.
Опрацювати поданий матеріал
Дата 6 травня 2021 рік
ТЕМА: Ріст та розвиток клітин та фактори, які на нього впливають. Поняття про онкогенні фактори та онкологічні захворювання.
Пояснення :
Розвиток організму відбувається завдяки двом процесам: клітинної проліферанції - розростанню тканин у наслідок багаторазового поділу клітин та диференціації - утворенню різних клітин с початково однорідних.
Диференціація клітин відбувається після проліферації. Клітини які швидко розвиваються вважають малодиференційованми. Проліферація забезпечую ріст і диференціювання тканин у процесі індивідуального розвитку. Забезпечую безперервне відновлення внутрішньоклітинних структур.
Що таке стовбурові клітини ?
Джерелом проліферації є не диференційовані ( стовбурові клітини ) які зазнають розподілу і подальшого диференціювання перетворюючись на специфічні клітини певної тканини і виконують характерну для неї функцію. Стовбурові клітини наявні у всіх тканинах під час їх ембріонального розвитку і зберігаються у багатьох тканинах зрілих організмів.
Особливості стовбурових клітин
- Утворюють клітинну популяцію, яка сама себе підтримує ;
- Рідко поділяються;
- Стійкі до дії шкідливих факторів;
- У деяких тканинах вони можуть стати джерелом розвитку декількох видів диференційованих клітин;
Причини порушення клітинного циклу
1. Амітоз ( прямий поділ клітини ) - ядро має вигляд як у інтерфазі, не зникають ядерце та ядерна оболонка. Клітина зберігає функціональну активність.
2. Ендомітоз - процес подвоєння кількості хромосом у ядрах клітин без руйнування ядерної облонки та утворення веретена поділу.
3. Політенія - поява в ядрі деяких соматичних клітин величезних хромосом, у сотні разів більших за звичайні.
Є результатом численних реплікацій хромосом без наступного поділу клітини.
Поняття про онкогенні фактори.
Онкологія - галузь медицини яка вивчає доброякісні та злоякісні пухлини, механізми їх виникнення і розвитку.
Онкогенні фактори - це фізичні, хімічні чи біологічні подразники, що спричиняють перетворення нормальних клітин і розвиток пухлин. Приблизно 80 % злоякісних пухлин у людей виникають саме через дію чинників навколишнього середовища.
1. Фізичні онкогенні фактори - різні види іонізуючого випромінювання ( рентгенівські та космічні промені, кварцові лампи )
2. Хімічні онкогенні фактори - деякі хімічні сполуки та елементи що містяться у навколишньому середовищі та є промисловими викидами ( ароматичні вуглеводні, аміноазосполуки, діоксини ).
3. Біологічні онкогенні фактори - онкогенні віруси ( віруси папеломи герпесу, гепатиту В ) та деякі одноклітинні організми.
Властивості онкогенних факторів
- мають мутагенну дію - здатність швидко впливати на геном клітини
- здатні долати зовнішні та внутрішні барєри
- дія онкогенів дозована - мають значення доза та ступінь токсичності
- дія онкогенів є незворотною
- вірогідність появи пухлини збільшується в міру тривалості дії фактора
- утворення пухлин можливе під дією кількох онкогенних факторів
Опрацювати поданий матеріал
Немає коментарів:
Дописати коментар