2022 - 2023 навчальний рік
Дистанційне навчання
Дата 9 вересня 2022 рік
Тема: Біологія та екологія - комплексні природничі науки, їх зв'язок з іншими науками.
Пояснення: Біологія - природнича наука, яка бере початок ще з античного світу. Першими термін "біологія" застосували німецькі вчені Теодор Руз, професор анатомії і фізіології Карл Фрідріх Бурдах, пізніше французький вчений Жан Батист Ламарк.
Біологія - вивчає та узагальнює закономірності, притаманні біологічним системам різного рівня організації; її завдання - пізнання суті життя.
Величезні успіхи біології - це результат розвитку як самих біологічних наук, так і їх тісних зв'язків з іншими науками, зокрема природничими та технічними. Наприклад, завдяки взаємодії біології з хімією виникла біохімія. Фізичні процеси життєдіяльності організмів досліджує біофізика. Закономірності поширення організмів на планеті вивчає біогеографія.
Жодну з біологічних наук нині неможливо уявити без взаємодії з математикою: наприклад, застосування математичних методів для обробки зібраного матеріалу. Математичні моделі дають можливість не тільки вивчати явища, які неможливо спостерігати, а й прогнозувати наслідки тих процесів, які можуть відбуватися в майбутньому.
Опрацювати параграф 1 Відповіді на запитання сторінка 8
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 12 вересня 2022 рік
Тема: Рівні організації біологічних систем та їх взаємозв'язок
Пояснення: Головними рівнями організації життя є ( в ієрархічному порядку - від малих до великих); молекула - клітина - тканина - орган - популяція - біоценоз - екосистема - біосфера.
Молекулярний рівень - основними структурними елементами є молекули біологічно важливих біологічних сполук, а також їх комплекси. Основні процеси - перетворення молекул, обмін речовин, кодування та передача спадкової інформації. Найнижчий рівень організації живого.
Клітинний рівень - основні структурні елементи - клітини (найпростіші біологічні системи). Основні процеси - обмін речовин та енергії, самовідтворення, саморегуляція, самооновлення.
Тканинний рівень - основні компоненти - тканини, які об'єднують клітини певної будови, розмірів, розташування та функцій. Основні процеси - спеціалізація клітин, обмін речовин.
Органний рівень - основні компоненти - органи та системи органів організму. Основні процеси: формування органів та систем органів, фізіологічні процеси (дихання, живлення).
Організмовий рівень - основні компоненти - одноклітинні та багатоклітинні організми рослин і тварин. Основні процеси: обмін речовин, подразливість, розмноження, онтогенез, регуляція процесів життєдіяльності організму, гомеостаз.
Опрацювати параграф 2 Відповіді на запитання сторінка 12
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 14 вересня 2022 рік
Тема: Фундаментальні властивості живого
Пояснення: Біологія досліджує різні прояви життя протягом багатьох століть, але і на сучасному етапі її розвитку важко дати чітке визначення цього поняття. Сучасна наука є ще далекою від відповіді на запитання, як життя з'явилось на нашій планеті.
Усе різноманіття біологічних систем на різних рівнях організації живої матерії - біорізноманіття - сформувалося в процесі тривалої еволюції живої матерії. Всі еволюційні перетворення пов'язані з ускладненням організації біологічних систем і лише в деяких випадках бувають зі спрощенням.
Властивості живого
1. Обмін речовин та енергії (всі біологічні системи відкриті, тобто постійно обмінюються речовинами та енергією з навколишнім середовищем. Отже, вони можуть тривалий час функціонувати лише за умови надходження поживних речовин та енергії ззовні.
2. Здатність до саморегулювання - обмін речовин та перетворення енергії забезпечують підтримання гомеостазу - здатності біологічних систем зберігати відносну сталість свого складу та властивостей за змін умов наволишнього середовища.
3. Здатність до підтримання своєї специфічної структури - усім біологічним системам - від неклітинних форм життя до біосфери - притаманна чітка внутрішня організація. Тому існують специфічні механізми, спрямовані на її підтримання.
4. Здатність до самооновлення - під час свого існування біологічні системи рвізного рівня організації постійно самооновлюються. Адже кожна молекула, клітина або окремий організм живуть лише певний час. Тому їм на зміну мають виникати нові.
5. Здатність до самовідтворення - найважливіша риса, що відрізняє живе від неживого. Організми відтворюють собі подібних, тобто розмножуються. Завдяки цьому існують не лише окремі види, а й життя взагалі. Здатність до самовідтворення притаманна і молекулам нуклеїнових кислот (ДНК, РНК). Їхня універсальна здатність до самоподвоєння - реплікація - є самовідтворенням біологічних систем різного рівня організації.
Опрацювати параграф 3 Відповіді на запитання сторінка 15
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 19 вересня 2022 рік
Тема: Стратегія сталого розвитку природи і суспільства.
Пояснення: Природа і суспільство завжди перебувать в тісному взаємозв'язку. Всі живі організми адаптуються до певних умов існування в природному середовищі. Ці природні умови вивчає і досліджує екологія. Вона є науковою основою раціонального використання природних ресурсів і сталого (збалансованого) розвитку суспільства, охорони біологічного різноманіття нашої планети.
Завдання: Проаналізуйте малюнок 4.1. Для себе запам'ятайте, що екологічне мислення дає змогу розробляти ефективні заходи для подолання глобальної екологічної кризи та розв'язувати екологічні проблеми сьогодення.
Концепція сталого (збалансованого) розвитку природи й суспільства має три складові: екологічну, економічну та соціальну. В 1983 році при ООН було створено Всесвітню комісію з навколишнього середовища та розвитку. Вона визнала, що екологічні проблеми сьогодення мають не локальний, а глобальний характер. Сучасне суспільство несе відповідальність за те, у якому стані залишить після себе довкілля і природні ресурси наступним поколінням.
Мета концепції - забезпечення такого розвитку людства, ячкий реально поліпшить умови життя за одночасного збереження і покращання стану біосфери, а також різноманітності організмів як основного фактору її стійкості.
Завдання: Використовуючи різноманітні джерела інформації в тому числі Інтернет підготуйте проект "Цілі сталого розвитку". Дайте йому свою оцінку.
1 січня 2016 року офіційно набрали чинності 17 цілей сталого розвитку. Їх викладено в Порядку денному в галузі сталого розвитку на період до 2030 року, який ухвалили лідери деджав світу у вересні 2015 року на історичному саміті ООН.
Опрацювати параграф 4 Відповіді на запитання сторінка 19
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 22 вересня 2022 рік
Тема: Систематика - наука про різноманітність організмів.
Пояснення: В зв'язку з величезною різноманітністю живих організмів на планеті постало питання їх систематики. Окрему групу організмів становлять неклітинні форми життя - це біологічні системи, які перебувають на молекулярному рівні організації матерії. Так, віруси складаються з молекул нуклеїнових кислот, оточених оболонкою, віроїди - лише з молекули РНК
Прокаріоти (Доядерні) - здебільшого одноклітинні організми, клітини яких мають відносно просту будову: у них відсутнє сформоване ядро, більшість органел. До прокаріотів належать Археї та Бактерії.
Еукаріоти (Ядерні) - організми, клітини яких хоча б на певних етапах розвитку мають ядро. Їм властиві різноманітні органели. На сьогодні описано близько 2 млн. видів еукаріотів, з яких понад1,6 млн.видів тварин (тільки сучасних видів комах нараховують понад 1 млн. видів, тоді як хордових тварин - лише понад 42 тисячі видів).
Завдання: Розгляньте малюнок 5.1. в підручнику сторінка 20 Співвідношення різних груп еукаріотичних організмів. Для себе запамятайте, що серед них чітко переважають членистоногі (понад 66% усього різноманіття еукаріотів).
Систематика - біологічна наука про різноманітність організмів, які населяють нашу планету. За допомогою систематики описують, дають назви всім організмам, які мешкають планеті тепер, або мешкали колись. Основні галузі систематики: класифікація організмів та їхня номенклатура.
Найменшою одиницею систематики є вид - сукупність особин, подібних між собою за будовою, які дають плодюче потомство. Карл Лінней запропонував принцип подвійних назв (бінарну номенклатуру). Види обєднуються в роди, а роди в родини. Родини обєднуються в порядки. Порядки складають клас, класи обєднуються у відділи, або типи.
Опрацювати параграф 5 Відповіді на запитання сторінка 24
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 26 вересня 2022 рік
Тема: Принципи сучасної наукової класифікації організмів
Пояснення: Одним з головних принципів сучасної систематики є виявлення родинних зв'язків між різними групами організмів, як тих, що існують тепер, так і тих, що колись вимерли. Саме на цьому грунтується виділення систематичничних груп надвидового рангу: родів, родин.
За часів К. Ліннея системи організмів базувалися лише на подібності їх будови і не враховували ступінь спорідненості родинних зв'язків (так звані штучні системи). Наприклад, китів лише на підставі зовнішньої подібності відносили до риб, хоча вони є ссавцями. Найближчим предком сучасних китів вважають вимерлого хижого ссавця пакіцета.
Важливим етапом у розвитку систематики було створення філогенетичного напряму, який започаткував Е. Геккель. Цей учений вважав, що для класифікації організмів важливо враховувати не стільки їх зовнішню подібність, скільки родинні зв'язки - філогенію.
Сучасна систематика базується на тому, що споріднені таксони походять від спільного предка. Групу, яка включає всіх нащадків спільного предка (як сучасних, так і таких, що колись вимерли), називають монофілетичною.
Завдання: Проаналізуйте малюнок 6.4. Для себе запам'ятайте, що згідно з принципами сучасної систематики право на існування мають тільки такі групи: Хеліцерові, Багатоніжки, Ракоподібні, Шестиногі. Саме тип Членистоногі - приклад монофілетичної групи, тобто такої групи, усі представники якої походять від спільного предка.
Філогенетична систематика базується на таких принципах
1. Усі сучасні види є нащадками викопних форм, чим забезпечується безперервність життя.
2. Викопні види є або сліпими гілками еволюції (тобто такими, які не дали початок дочірнім), або предками сучасних видів.
3. Видоутворення відбувається переважно шляхом дивергенції, тому кожна природна систематична група є монофілетичною і має включати всіх нащадків спільного предка.
4. Кожний тип рослин чи тварин має притаманний лише йому загальний вигляд будови, який докорінно відрізняється від інших завдяки ознакам, які називають діагностичними.
Опрацювати параграф 6 Відповіді на запитання сторінка 27
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 29 вересня 2022 рік
Тема: Сучасні концепції та критерії виду.
Пояснення: Багато вчених досліджували критерії виду і встановили, що вид - це найменша і основна одиниця систематики. Це єдиний таксон, який реально існує в природі.
Завдання: Пригадайте, які основні таксономічні одиниці використовують у систематиці рослин і тварин. Які організми належать до автотрофних, гетеротрофних, міксотрофних? Які є способи видоутворення? Що таке геном? Які набори хромосом називають гаплоїдними, диплоїдними, поліплоїдними? Що таке екологічна ніша?
Критерії виду. Відрізнити один вид від іншого, близького до нього, можна за допомогою критеріїв. Критерії виду - характеристики організмів, за якими в систематиці розрізняють види.
Морфологічний критерій - базується на подібності будови (як зовнішньої так і внутрішньої) особин виду. Морфологічні ознаки унікальні для певного виду (або таксона вищої категорії: роду, родини) називають діагностичними. Наприклад, два види річкових раків - широколапий і довголапий - різняться за будовою клешень, першої пари ходильних ніг.
Поліморфізм - явище, коли в межах одного виду існують групи особин, які відрізняються заьбарвленням, розмірами, особливостями будови. Натомість особини видів - двійників подібні між собою за особливостями будови і відрізняються лише незначними деталями.
Фізіологічний критерій - грунтується на подібності та відмінностях у процесах життєдіяльності представників різних видів. Особини одного виду здатні давати плодюче потомство і не схрещуються з представниками інших видів. (явище репродуктивної ізоляції). Але відомі випадки міжвидового схрещування і навіть виникнення нових видів унаслідок міжвидової гібридизації близьких батьківських форм.
Біохімічний критерій - це особливості будови і складу макромолекул, і перебігу біохімічних реакцій, характерних для особин певного виду. Наприклад, близькі види, які мають різний набір генів, відрізняються і за білковим складом.
Екологічний критерій - внаслідок взаємодії популяції певного виду з популяціями інших видів і факторами неживої природи (абіотичними) формується власна екологічна ніша. Наприклад, деякі морфологічно близькі види паразитичних червів розрізняються за видами хазяїв.
Опрацювати параграф 7 Відповіді на запитання сторінка 32
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 3 жовтня 2022 рік
Тема: Різноманітність вірусів, їх класифікація. Особливості будови і функціонування.
Пояснення: Науку, яка вивчає будову і функції вірусів, їхні властивості, шляхи передачі збудників та способи лікування і профілактики вірусних захворювань, називають вірусологією.
Віруси - неклітинні форми життя. Це винятково внутрішньоклітинні паразити. Для свого відтворення вони використовують будівельний матеріал та енергію клітини - хазяїна. Унаслідок взаємодії між вірусом та його клітиною - хазяїном виникають вірусні хвороби.
Віруси відкрив Д. Й. Івановський, коли вивчав мозаїчну хворобу тютюну. Він дослідив, що витяжка від уражених рослин, коли її ввести здоровим, спричиняє їхнє захворювання. Це відбувалося навіть після проходження витяжки крізь керамічні фільтри дуже малого діаметра, здатні затримувати найдрібніші бактерії. Учений припустив, що збудниками мозаїчної хвороби тютюну є дуже дрібні організми, але вони не росли на жодному природному середовищі. Це відкриття визнано як народження науки вірусології.
Важливою особливістю вірусів є нездатність проявляти жодних ознак життєдіяльності за межами живої клітини, у якій вони паразитують. Тривалий час наукова спільнота дискотувала про те, чи можна вважати віруси об'єктами живої природи.
Віроїди - інфекційні частинки, за структурою це низькомолекулярні одноланцюгові кільцеві молекули РНК, які не кодують власних білків.
Пріони - інфекційні білкові частинки. Це аномальна форма білка, що змінює на подібну форму вже існуючий білок. Пріони не передають своїх спадкових ознак молекулам - нащадкам, бо вони не здатні до розмноження. Ці інфекційні агенти спричиняють невиліковні захворювання центральної нервової системи людини та тварин.
Особливості будови вірусів.
Усі віруси можна розділити на дві групи. До однієї групи належать віруси, які складаються тільки з молекул білка та нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) - їх називають простими вірусами. До другої групи належать віруси, до складу оболонки яких входять також молекули ліпідів і вуглеводів, їх називають складними вірусами. Принципова відмінність між цими двома групами вірусів полягає в тому, що складні віруси в процесі свого утворення захоплюють частину клітинної мембрани клітини - хазяїна і використовують її як зовнішню оболонку вірусної частини.
Опрацювати параграфи 8 - 9 Відповіді на запитання сторінка 39.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 6 жовтня 2022 рік
Тема: Особливості розмноження вірусів рослин, бактерій, тварин та людини.
Пояснення: Віруси рослин не мають специфічних рецепторів, за допомогою яких вони могли б обирати чутливі для них клітини. За них це роблять їхні переносники - комахи та нематоди. Потрапивши до цитоплазми клітини, вірус вивільняє свою генетичну інформацію. У більшості вірусів рослин вона записана у вигляді послідовності нуклеотидів одноланцюгової молекули РНК. У складі генетичної інформації вірусу є два гени, які кодують специфічний вірусний фермент. За його допомогою інформація від однієї молекули РНК переписується на іншу. Так досчірні вірусні частинки отримують молекулу РНК, подібну до материнської.
Завдання: Проаналізуйте малюнок 10.2 Життєвий цикл бактеріофага. Бактеріофаг прикріплюється до поверхні клітини кишкової палички та вводить у її цитоплазму свою молекулу ДНК. За участю ферменту бактеріофага ДНК бактеріальної клітини розпадається на фрагменти. За участі ферментів бактеріофага та нуклеотидів бактеріальної клітини відбувається реплікація вірусної ДНК.
Віруси людини і тварин. Особливості розмноження вірусів людини і тварин розглянемо на прикладах вірусу поліомієліту та вірусу імунодефіциту людини. Перший з них є простим вірусом, другий - складним. Вірус поліомієліту використовує для пошуку і прикріплення до чутливої клітини спеціфічні рецептори, які розміщені на верхівках його вірусної частинки. Після приєднання вірусної частинки до плазматичної мембрани вона вгинається всередину клітини, утворюючи пухирець, який транспортує вірус до ендоплазматичної сітки. У цій ділянці цитоплазми генетична інформація вірусу (одноланцюгова мрлекула РНК) вивільняється з оболонки і використовується для синтезу вірусних білків.
Опрацювати параграф 10. Відповіді на запитання сторінка 44.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Тема: Гіпотези походження вірусів. Роль вірусів у еволюції органічного світу.
Пояснення: У вірусології розглядають три основні гіпотези.
Гіпотеза регресивної еволюції - віруси утворилися з клітин, які втратили органели. Але переконливих доказів цієї гіпотези не існує.
Гіпотеза паралельної еволюції - віруси виникли в прадавні часи незалежно від клітин, використовуючи їх можливості до перетворення енергії та синтезу білків. Останнім часом більшість вчених схиляється саме до цієї гіпотези, бо існує більше доказів, щодо еволюції РНК.
Гіпотеза "скажених генів" - віруси виникли зі спадкового матеріалу клітин, які вийшли з - під їхнього контролю і почали існувати самостійно.
Роль вірусів у еволюції органічного світу
Віруси здатні змінювати свої властивості, завдяки чому ми можемо перехворіти на одне і те саме вірусне захворювання декілька разів.
Завдання: Розглянемо це на прикладі РНК - вмісного вірусу грипу, малюнок 11.1 на сторінці 44. Бачимо, що геном вірусу складається з 8 фрагментів РНК, у яких закодовано білки (позначено Н, N). За цими білками розрізняють різні штами вірусу. Сама по собі РНК вірусу здатна змінюватися унаслідок мутацій. Так утворюються генетично неоднорідні штами вірусів.
Штамами називають відмінні між собою варіанти одного виду вірусу (аналогами можуть бути штами бактерій - нащадки однієї клітини). Але головна причина мінливості вірусів в іншому. Наприклад, віруси грипу людини дуже споріднені з вірусами грипу диких птахів і свиней. Вважають, що вірус грипу потрапив до людської популяції саме від птахів. Це підтверджує той факт,, що нині для вірусів, виділених від птахів, відомі всі важливі комбінації 16 типів білка (Н) і 9 типів білка (N)/
Історія співіснування вірусів і клітин триває мільярди років. На жаль, її не можна простежити за якимись скам'янілими рештками, адже віруси не залишають їх по собі. Проте віруси залишають сліди в геномах своїх хазяїв. Учені можуть відстежити гени, передані давніми вірусами своїм хазяїнам, порівнюючи геноми видів, які походять від спільного предка.
Опрацювати параграф 11. Відповіді на запитання сторінка 47.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 13 жовтня 2022 рік
Тема: Різноманіття прокаріотів та принципи їх класифікації.
Пояснення: На сьогодні в природі існує понад 3000 видів прокаріотів, але їх реальна кількість значно більша. Археїв вважають найдавнішими організмами на Землі. Нині їх налічують близько 700 видів. Клітини археїв мають мікроскопічні розміри, а клітинна оболонка на відміну від бактерій, не містить муреїну. Замість нього є полісахарид, який зумовлює нечутливість археїв до дії деяких антибіотиків. Вони мають різноманітну форму.
Завдання: Розгляньте малюнок 12.1 у підручнику на сторінці 48. Різноманіття прокаріотів. Для себе визначте, що їх форма може бути спіральна, трикутна, прямокутна. Клітини багатьох видів мають джгутики.
Геном археїв - дволанцюгова кільцева молекула ДНК, у клітинах археїв є кільцеві плазміди, рибосоми за розмірами нагадують рибосоми прокаріотів, а за формою - еукаріотів. Археї не здатні синтезувати гідролітичні ферменти, які забезпечують розщеплення скдадних органічних сполук, тому можуть засвоювати лише прості речовини.
До бактерій належать різноманітні за особливостями будови клітин і процесів життєдіяльності види. Вони дуже дрібні і розміри їх різноманітні.
Завдання: Проаналізуйте малюнок 12.3 у підручнику на сторінці 49. Форми клітин бактерій. Для себе визначте, що це - бацили, спірили, коки, тетракоки, стафілококи, спірохети, вібріони.
Особливості функцірнування прокаріот
Серед прокаріотів є автотрофи і гетеротрофи. Тому відомі такі способи отримання енергії: бродіння, аеробне дихання, хемосинтез і фотосинтез. Під час усіх цих процесів синтезуються молекули АТФ.
Бродіння - ферментативний анаеробний процес розщеплення молекул органічних сполук, спряжений із синтезом молекул АТФ. За допомогою процесів бродіння людина отримує різноманітні продукти харчування.
Розмноження прокаріотів. Відбувається тільки нестатевим шляхом: поділом навпіл, рідше - брунькуванням, або множинним поділом. Перед поділом клітина збільшується в розмірах, її спадковий матеріал подвоюється. Кожна з дочірніх клітин, які утворилися внаслідок поділу материнської, отримує свою частину спадкової інформації. За сприятливих умов клітини бактерій можуть ділитися кожні 20 хвилин, тому кількість їх швидко зростає.
Опрацювати параграфи 12, 13 Відповіді на запитання сторінка 54.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Тема: Біорізноманіття нашої планети як наслідок еволюції живої матерії.
Пояснення: Пригадаємо основні шляхи еволюції живих організмів.
Ароморфоз - шлях еволюції, який супроводжується підвищення рівня організації. Наприклад, у ссавців у порівнянні з рептиліями поява чотирикамерного серця, збільшення функціональних властивостей мозку.
Загальна дегенерація - шлях еволюції, який веде до спрощення рівня організації організмів. Наприклад, представники ракоподібних дендрогастери зазнали значного спрощення в результаті паразитичного способу життя. Вони втратили сегментацію тіла, членисті кінцівки.
Ідіоадаптація - шлях еволюції, що веде до певних умов пристосування організмів до життя в середовищі, при цьому рівень організації не змінюється.
Дивергенція - шлях еволюції в процесі якого нащадки видів беруть початок від предкового виду і самі можуть давати початок новим видам.
Завдання: Проаналізуйте малюнок 14.2. на сторінці 55 підручника Виникнення видів і таксонів вищого рангу внаслідок дивергенції. Показано предковий вид А, який дає початок новим видам. Так поступово підвищується ранг предкових таксонів. Щодо дочірніх видів предковий вид поступово набував статусу нового роду, а через певний час щодо їхніх нащадків - статусу нової родини і так далі - аж до рівня окремого типу.
Уперше поділяти еукаріотів на тварини і рослини запропонував відомий давньогрецький вчений Арістотель. Він вважав, що рослини і тварини відрізняються ступенем розвитку. До кінця ХХ століття більшість вчених розглядали еукаріотів у складі трьох царств: Рослини, Тварини, Гриби.
Опрацювати параграф 14. Відповіді на запитання сторінка 57.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 20 жовтня 2022 рік
Тема: Огляд царства еукаріотичних організмів.
Пояснення: Еукаріоти - це одноклітинні та багатоклітинні організми, які мають ядро. Клітини еукаріотів мають різноманітні органели, оточені однією, двома чи більшою кількістю мембран. Спадковий матеріал зосереджений в ядрі, оболонка якого складається з двох мембран. Лінійні молекули ДНК разом з ядерними білками входять до складу хромосом. Винятком є молекули ДНК мітохондрій і пластид, які подібні до ДНК прокаріотів. Крім того, в еукаріотів гени складаються з двох окремих ділянок: екзонів та інтронів, що кодують і не кодують спадкову інформацію. Серед прокаріотів таку будову генів мають лише Археї.
Завдання: Розгляньте малюнок 15.1 на сторінці 58 у підручнику. Тут наведено сучасну систему еукаріотів. Дані організми розглядають у складі 5 царств.
Царство Амебозої - переважно прісноводні одноклітинні організми, серед них зустрічаються паразитичні форми. Органели руху та захоплення їжі - псевдоподії (несправжні ніжки). У голих амеб клітина вкрита лише плазматичною мембраною з добре розвиненим глікокаліксом. У черепашкових - клітина розташована всередині захисної черепашки.
Царство Задньоджгутикові - клітини цих організмів мають єдиний джгутик, розташований на задньому полюсі клітини. До даного царства належать справжні гриби (до складу клітин входить хітин), усі багатоклітинні та деякі одноклітинні гетеротрофні організми. Представників комірцевих джгутикових нині вважають предками багатоклітинних тварин.
Царство Екскавати - включає багатьох представників одноклітинних і колоніальних організмів. На черевному боці клітини екскават є харчовий рівчачок, зміцнений мікротрубочками. Він слугує для надходження та захоплення їжі, яка рухається завдяки роботі заднього джгутика в напрямку до клітинного рота. Але в багатьох представників царства він вторинно втрачається.
Завдання: Користуючись матеріалами підручника, сторінки 59 - 61. опишіть в зошит царство Архепластиди і царство САР. Які ознаки характеризують царство Архепластиди. Розшифруйте назву царства САР. Поміркуйте: Чим сучасна система царств еукаріотичних організмів відрізняється від тієї, що існувала раніше?
Опрацювати параграф 15. Відповіді на запитання сторінка 61.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 31 жовтня 2022 рік
Тема: Узагальнення знань з теми "Біорізноманіття"
Тестова перевірка знань
1. Сучасним перспективним напрямком біологічних досліджень є ...
а) медична біологія; б) наномолекулярні технології; в) генетичні технології;
2. Визначте рівень організації біологічних систем, який характеризується глобальним колообігом речовин та енергії.
а) організмовий; б) молекулярний; в) біосферний;
3. Класифікація організмів у біології, це -
а) розподіл назв між таксонами; б) встановлення і характеристика систематичних груп; в) принцип встановлення подвійних назв;
4. Важливим етапом у розвитку систематики було створення ...
а) філогенетичного напряму; б) встановлення подвійних назв організмів;
в) розподіл назв між таксонами;
5. З даного переліку визначте, що означає фізіологічний критерій ...
а) грунтується на подібності та відмінностях у процесах життєдіяльності представників різних видів;
б) це особливості будови і складу макромолекул і перебігу біохімічних реакцій, характерних для особин певного виду.
в) пов'язаний з тим, що внаслідок взаємодії популяції певного виду з популяціями інших видів і факторами неживої природи формується певна екологічна ніша.
6. Класифікація вірусів грунтується на ...
а) особливостях будови вірусної частинки та типу нуклеїнової кислоти;
б) особливостях розподілу спадкового матеріалу між дочірними клітинами;
в) особливостях взаємодії паразитичних організмів з клітиною хазяїна;
7. Загальна дегенерація, це -
а) еволюційний шлях, що супроводжується підвищенням рівня організації;
б) еволюційний шлях, що супроводжується спрощенням рівня організації організмів;
в) еволюційний шлях, що веде до адаптації організмів до певних умов життя;
8. Що означає вивчати кладограму певної систематичної групи ...
а) можна отримати інформацію про те, настільки тісні родинні зв'язки між окремими таксонами;
б) можна отримати інформацію про те, як передається спадкова інформація з покоління в покоління;
в) можна отримати інформацію про те, як відбувається пристосування організмів до умов життя.
9. Уперше поділяти еукаріотів на тварин і рослин запропонував вчений ...
а) Магнус Фріз; б) Арістотель; в) С. М. Виноградський;
10. Царство Архепластиди включає ...
а) переважно одноклітинні форми, які ведуть паразитичний спосіб життя;
б) представників одноклітинних та колоніальних форм, на черевному боці яких є харчовий рівчачок;
в) фотосинтезуючі організми;
Поясніть
1. На яких положеннях базується біологічна концепція виду.
2. Які особливості будови простих і складних вірусів,
3. Як віруси заражають рослини?
Дата 3 листопада 2022 рік
Тема: Будова та біологічна роль білків та нуклеїнових кислот.
Пояснення: Білки - високомолекулярні органічні сполуки, вони входять до складу будь - якої живої клітини. Мономерами їх є залишки амінокислот.
Пригадайте за 9 клас - амінокислоти, які здатні синтезуватися в організмі людини та тварин називають замінними. Ті, що не утворюються в процесах обміну речовини - незамінними. Їх синтезують рослини, гриби, мікроорганізми і вони надходять до організму людини разом з їжею.
Завдання: Розгляньте на малюнку 16.1 у підручнику на сторінці 63. Структуру амінокислоти. Де червоним пунктиром показано аміногрупу, зеленим - карбоксильну групу, синім - радикал (бічна специфічна частина амінокислоти).
Карбоксильна група однієї амінокислоти та аміногрупа іншої можуть вступати в хімічну реакцію, унаслідок якої вилучається молекула води та формується ковалентний зв'язок, який називають пептидним.
Завдання: Проаналізуйте малюнок 16.2 на сторінці 64 підручника. Схема утворення пептидного зв'язку. За схемою поясніть, як формується пептидний зв'язок. Молекули, які складаються з великої кількості амінокислотних залишків ( від 21 до 49), називають поліпептидами.
Рівні структурної організації білків
Глобулярні - мають сферичну форму і вони всі водорозчинні. До них належать ферменти, імуноглобуліни (антитіла), деякі гормони (інсулін).
Фібрилярні - складаються з видовжених паралельно розташованих поліпептидних ланцюгів або довгих ділянок регулярної вторинної структури. Вони входять до складу кісток і сполучних тканин, волосся людини.
Мембранні - виконують функцію клітинних рецепторів, беруть участь у транспорті речовин через клітинні мембрани.
Нуклеїнові кислоти - складні високомолекулярні біополімери, мономерами яких є нуклеотиди. Молекула нуклеотиду складається з трьох частин: залишків азотистої основи, моносахариду та залишку ортофосфорної кислоти.
Опрацювати параграфи 16, 18. Відповіді на запитання сторінка 67.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 7 листопада 2022 рік
Тема: Вуглеводи та ліпіди, будова та біологічна роль в клітині.
Пояснення: Вуглеводи - складні біомолекули, які накопичуються в організмі рослин і тварин. Залежно від молекулярної маси вуглеводи поділяються на моносахариди, олігосахариди, полісахариди.
Моносахариди (прості цукри) за кількістю атомів Карбону поділяються на тріози (3 атома), тетрози (4), пентози (5), гектози (6) і так далі до декоз (10). У природі найпоширеніші гексози, а саме - глюкоза та фруктоза. Солодкий смак ягід, меду залежить від вмісту в них цих сполук.
Олігосахариди - полімерні вуглеводи, у яких кілька моносахаридних ланок з'єднані між собою ковалентними зв'язками. Вони, так само як і моносахариди, мають приємний солодкий смак і добре розчиняються у воді.
Полісахариди - вуглеводи з високим ступенем полімеризації, молекулярна маса деяких з них може сягати кількох мільйонів (крохмаль, целюлоза, глікоген). Вони майже не розчиняються у воді і не солодкі на смак.
Основні функції вуглеводів
1. Енергетична - полісахариди та олігосахариди розщеплюються в організмі до моносахаридів з наступним окисненням їх до вуглекислого газу і води. При повному розщепленні вивільняється дуже велика кількість енергії
2. Будівельна - вони входять до складу надмембранних структур клітин. Так, у глікокаліксі є олігосахаридні ланцюги, які входять до складу глікопротеїдів і гліколіпідів. Ці речовини забезпечують і з'єднання клітин мі собою.
3. Захисна - полісахарид пектин здатний зв'язувати деякі токсини та радіонукліди, які не потрапляють в кров, а виводяться з організму. Мукополісахарид гепарин запобігає підвищеній здатності крові зсідатися.
Завдання: Користуючись текстом підручника, сторінки 68 - 70 опишіть, що являють собою ліпіди як гідрофобні органічні сполуки. Які це прості і складні жири? Схарактеризуйте енергетичну і захисну функцію ліпідів.
Опрацювати параграф 17. Виконайте завдання 2 на сторінці 70.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 10 листопада 2022 рік
Тема: Загальна характеристика обміну речовин та енергії в клітині
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 14 листопада 2022 рік
Тема: Особливості обміну речовин у автотрофних і гетеротрофних організмів
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 17 листопада 2022 рік
Тема: Енергетичне забезпечення процесів метаболізму. Безкисневий етап
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Тема: Енергетичне забезпечення процесів метаболізму. Кисневий етап
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Тема: Біосинтез вуглеводів і ліпідів у автотрофних і гетеротрофних організмів.
Опрацювати параграф 21. Відповіді на запитання сторінка 84.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 28 листопада 2022 рік
Тема: Біосинтез нуклеїнових кислот.
Опрацювати параграф 22. Відповіді на запитання сторінка 87.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Тема: Біосинтез білків.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Тема: Нейрогуморальна регуляція процесів метаболізму
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 8 грудня 2022 рік
Тема: Контрольна робота
Тестова перевірка знань
1. Процеси безкисневого розщеплення вуглеводів називають ...
а) гліколізом; б) біосинтезом; в) гідролізом; г) денатурацією;
2. Клітинне дихання - це ...
а) біосинтез органічних речовин з витратою енергії;
б) біологічне окиснювання органічних речовин з виділенням енергії;
в) біосинтез органічних речовин з виділенням енергії;
г) біологічне окиснювання неорганічних речовин із затратою енергії;
3. За способом живлення молочнокислі бактерії належать до ...
а) автотрофів; б) хемотрофів; в) сапрофітів; г) паразитів;
4. Під час фотосинтезу відбувається ...
а) розпад складних органічних речовин на прості з поглинанням енергії;
б) синтез органічних речовин з неорганічних, поглинання вуглекислого газу і виділення кисню;
в) синтез органічних речовин з неорганічних, виділення вуглекислого газу і поглинання кисню;
г) виділення енергії;
5. Укажіть, у яку фазу фотосинтезу та в який час доби рослина виділяє кисень
а) темнову, удень; б) темнову, уночі; в) світлову, удень; г) темнову і світлову, удень і вночі;
6. Визначте, які процеси відносяться до пластичного обміну ...
а) дихання; б) синтез білка і розщеплення АТФ; в) гліколіз; г) синтез ліпідів, фотосинтез;
7. Під час дихання відбувається ...
а) розпад складних органічних речовин на прості, поглинання кисню і вивільнення вуглекислого газу;
б) розпад складних органічних речовин на прості, виділення кисню і поглинання вуглекислого газу;
в) синтез органічних речовин з неорганічних, поглинання вуглекислого газу і вивільнення кисню;
г) синтез органічних речовин з неорганічних, поглинання кисню і вивільнення вуглекислого газу;
8. Визначте групу організмів, які утворюють органічні речовини з неорганічних
а) гетеротрофи; б) консументи; в) фототрофи; г) редуценти;
9. Визначте речовини, які утворюються внаслідок анаеробного дихання (гліколізу)
а) 2 молекули АТФ і етанол; б) 2 молекули АТФ і молочна кислота;
б) етанол і піровиноградна кислота; г) 2 молекули АТФ і 2 молекули піровиноградної кислоти;
10. У світловій фазі фотосинтезу відбувається перетворення енергії ...
а) світлової в механічну; б) хімічної в механічну;
в) світлової в хімічну; г) хімічної у світлову;
Поясніть
1. Які функції виконують ліпіди, що відкладаються про запас?
2. Що спільного та відмінного між автотрофами, гетеротрофами та міксотрофами?
Тести виконати в робочому зошиті та направити мені на перевірку
Дата 12 грудня 2022 рік
Тема: Порушення метаболізму, пов'язані з нестачею чи надлишком певних речовин
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 15 грудня 2022 рік
Тема: Значення якості питної води для збереження здоров'я.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 19 грудня 2022 рік
Тема: Вітаміни, їх роль в обміні речовин.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Тема: Негативний вплив на метаболізм токсичних сполук.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Тема: Основні поняття генетики.
Тема: Методи генетичних досліджень.
Тема: Гібридологічний аналіз. Моногібридне схрещування. Повне домінування.
Пояснення: Свої досліди Мендель проводив на звичайному посівному горосі, які пізніше назвали Законами Менделя. Вчений розпочав з моногібридного схрещування, за якого батьківські форми різняться проявами однієї ознаки. Було взято рослини чистих ліній із жовтим і зеленим забарвленням насінини. Схрещування рослин відбувалося шляхом перенесення пилку від квітів рослин, що виросли із жовтих насінин, до квітів рослин, що виросли із зелених насінин, і навпаки. У першому поколінні гібридів усі горошини були лише жовтого кольору. Це явище переважання в нащадків першого покоління проявів ознаки одного з батьків Мендель назвав домінуванням ознак, прояв ознаки в гібридів першого покоління - домінантним, а той, що не проявився - рецесивним.
Одноманітність гібридів першого покоління та виявлення у них домінантних ознак в генетиці називають Першим законом Менделя, або Законом одноманітності гібридів першого покоління. Явище переважання у гібридів першого покоління ознак лише одного з батьків Мендель назвав домінуванням. Ознака, яка виявляється у гібрида і гальмує розвиток іншої альтернативної ознаки, була названа домінантною.
У фенотипі гібридів першого покоління проявляється лише один з двох станів ознаки - домінантний. В даному випадку Аа - жовті 100%
Оскільки для дослідів використовувалися чисті лінії, усі рослини з жовтими горошинами були домінантними гомозиготами за геном забарвлення насінини (позначимо цей алель літерою А),тобто мали генотип АА. Усі рослини із зеленими плодами були рецесивними гомозиготами за цим геном і мали генотип аа. Як відомо, до кожної статевої клітини переходить тільки одна хромосома з пари, тому гамети рослин з жовтими насінинами давали гамети А, а рослини з зеленими насінинами - гамети а. Поєднання таких гамет в одній зиготі давало генотип Аа, що був однаковим для всіх нащадків (адже ніякі комбінації, крім Аа, неможливі).
Таким чином, перше покоління рослин, отриманих від схрещування особин різних чистих ліній, було гетерозиготним за геном забарвлення насінин і мало жовте забарвлення горошин - відповідно до того, що домінантний алель (що визначає жовтий колір) панує над рецесивним (що визначає зелений колір).
Тема: Гібридологічний аналіз. Моногібридне схрещування. Розщеплення ознак.
Пояснення: Мендель продовжував свої досліди. Під час схрещування гетерозиготних гібридів першого покоління між собою у другому поколінні з'являються особини, як з домінантними так і рецесивними проявами ознак, тобто виникає розщеплення в певних співвідношеннях. Розщеплення ознак - явище появи обох проявів ознаки у гібридів другого покоління, отриманих від схрещування гетерозиготних особин. Це явище вчений назвав Другим Законом Менделя.
Дане розщеплення ознак приводить до утворення різних комбінацій гамет АА, Аа, Аа, аа, що дають розщеплення за генотипом 1АА : 2Аа : 2Аа : 1аа. За зовнішнім проявом особини АА і Аа не різняться, тому розщеплення за фенотипом буде у співвідношенні 3 : 1.
Результат дослідів дав ученому змогу зробити висновок про те, що ознака, яка зникає в гібридів першого покоління, насправді не втрачається, а лише пригнічується на певний час і проявляється в другому поколінні.
В чому суть Закону чистоти гамет?
Поява серед нащадків особин з рецесивним проявом ознак дала можливість Менделю зробити висновок про те, що "спадкові задатки" можуть пригнічуватись, але не зникати. Оскільки передача прояву ознак здійснюється через гамети, то було сформульовано гіпотезу чистоти гамет. Пізніше ця гіпотеза отримала цитологічне пояснення і в 1902 році англійський генетик У. Бетсон закон чистоти гамет: в гібридного (гетерозиготного) організму гамети є "чистими"
Закон чистоти гамет - під час утворення статевих клітин у кожну гамету потрапляє лише один алель з кожної пари алельних генів.
Опрацювати поданий матеріал.
Дата 26 січня 2023 рік
Тема: Гібридологічний аналіз. Дигібридне схрещування. Закон незалежного успадкування ознак.
Пояснення: Даний закон базується на дигібридному схрещуванні, коли до уваги береться декілька ознак.
Дигібридне схрещування - це схрещування батьківських особин, які різняться проявами двох ознак. Для вивчення того, як успадковуються дві ознаки, Мендель обрав колір і форму гороху (дві ознаки). Колір - жовтий і зелений. Форма - гладенька і зморшкувата.
Далі Мендель схрестив між собою чисті лінії, представники яких формували жовте насіння з гладенькою поверхнею та зеленою зі зморшкуватою. Гібриди першого покоління утворювали лише насіння жовтого кольору з гладенькою поверхнею, так Мендель спостерігав прояву закону одноманітності гібридів першого покоління.
А якими будуть нащадки гібридів другого покоління? Після серії дослідів виявилося, що серед них спостерігаються чотири групи у співвідношенні 9 : 3 : 3 : 1 Дев'ять частин насіння було жовтого кольору з гладенькою поверхнею, три частини - жовтого кольору зі зморшкуватою поверхнею, ще три частини зеленого кольору з гладенькою поверхнею, а одна частина - зеленого кольору зі зморшкуватою поверхнею. Крім насіння, яке мало комбінації проявів ознак, притаманних батьківським формам (жовтий колір - гладенька поверхня та зелений колір - зморшкувата поверхня), з'явилися ще дві групи з новими комбінаціями ознак (жовтий колір - зморшкувата поверхня та зелений колір - гладенька поверхня).
Щоб пояснити ці результати Мендель простежив успадкування різних проявів кожної ознаки окремо. Співвідношення насіння різного кольору гібридів другого покоління було таким: 12 частин насіння мало жовтий колір, а 4 - зелений, тобто розщеплення за ознакою кольору, як і в разі моногібридного схрещування, становило 3 : 1. Подібне спостерігали і під час розщеплення за ознакою структури поверхні насіння: 12 частин насіння мало гладеньку поверхню, а 4 - зморшкувату. Тобто, розщеплення за ознакою структури поверхні насіння також було 3 : 1.
Ця закономірність отримала назву Третього закону Менделя, або закону незалежного успадкування (закон незалежного комбінування ознак).
Отже, Закон незалежного успадкування ознак формулюється так: Кожна пара ознак успадковується незалежно від інших ознак
Опрацювати поданий матеріал.
https://www.youtube.com/watch?v=nfRs-XOTYdg
Тема: Гібридологічний аналіз. Кодомінування.
Пояснення: Кодомінування - це такий тип взаємодії алельних генів, за якого кожний з алелів проявляє свою дію і жодний алель не пригнічує дію іншого. У результаті в гетерозигот формується нова ознака.
Типовим прикладом такої взаємодії алельних генів є успадкування груп крові в людини. Пригадаємо, що групи крові визначають за наявністю на поверхні еритроцитів специфічних білків глікопротеїдів аглютиногенів А, В або відсутність аглютиногену. Відповідно ці ознаки кодують три алелі, які позначають: А, В, 0. Два перших - домінантні, третій - рецесивний.
Алелі можуть утворювати 6 генотипів: АА, А0, ВВ, В0, 00, АВ. При цьому утворюються 4 фенотипи, які називають групами крові. Перша група крові - це рецесивна гомозигота 00, друга група - домінантна гомозигота АА і гетерозигота А0 за участю домінантного алелю, третя група - домінантна гомозигота за участю другого домінантного алелю ВВ і гетерозигота В0 за участю домінантного алелю, четверта група - гетерозигота АВ.
Оскільки останню групу крові визначає присутність у генотипі домінантних алелів, то жодний з них не може пригнічувати інший, і тому вони співіснують в одному фенотипі. Це означає, що така людина має як аглютиноген А, так і аглютиноген В.
Цікаво знати: Особливості успадкування груп крові давно використовуються в судовій експертизі у випадках встановлення сумнівного батьківства. Адже особа з І групою крові ніколи не матиме дітей з ІV групою крові і навпаки. Так само у чоловіка з ІІ групою крові не може бути дитини з ІІІ групою крові і навпаки.
Цікаво, що серед різних рас і народностей групи крові розподіляються нерівномірно. Виявляється, що 80% американських індіанців мають І групу крові, а ІІІ і ІV групи крові у них ніколи не трапляється. У жителів Півночі Європи переважають І і ІІ групи крові. Індіанці Південної Америки і аборигени Австралії - люди з І групою крові. Серед жителів Центральної та Східної Азії переважає ІІІ група крові. Найпоширеніший у світі алель - 0, на другому місці - алель А. Найбільш рідкісним є алель В. Вивчення успадкування груп крові у різних народів дає змогу робити висновки про історію етносів, відтворювати їх розселення і шляхи міграцій.
Опрацювати поданий матеріал.
Пояснення: Учені вже давно звернули увагу, що кількість спадкових ознак організмів, значно перевищує кількість їх хромосом у гаплоїдному наборі. Отже, в кожній хромосомі є не один, а багато генів. Ці гени успадковуються зчеплено один з одним, утворюючи групу зчеплення. Кількість груп зчеплення в організмі певного виду дорівнює кількості хромосом у гаплоїдному наборі (наприклад, у мухи дрозофіли є 4 групи зчеплення).
ЗЧЕПЛЕННЯ ГЕНІВ - це явище спільного розташування та успадкування генів, локалізованих у одній хромосомі. Експериментальне доведення явища зчеплення генів здійснив генетик Томас Морган зі своїми учнями за допомогою дослідів дрозофілами.
Як було доведено зчеплення генів?
Самців дрозофіли, гомозиготних за домінантними алелями сірого тіла (А) та нормальними крилами (В), схрестили із самками, гомозиготними за відповідними рецесивними алелями чорного тіла (а) та недорозвинутих крил (d). Генотип цих особин позначили відповідно ААВВ та ааdd. Усі гібриди першого покоління мали сіре тіло і нормальні крила, тобто були гетерозиготними за обома парами алелів (генотип АаВb). Від аналізуючого схрещування дигетерозиготної особини - самця (АаВb) з рецесивною дигомозиготою (ааbb) отримано лише 2 групи нащадків. За отриманими результатами Морган припустив, що гени забарвлення тіла і форми крил містяться в одній хромосомі. Тому утворюються два типи гамет і в поєднанні з гаметами одного типу самки виникають лише 2 групи особин з такими самими фенотипами, що і у батьків. Тобто спостерігається зчеплене успадкування з повним зчепленням генів.
Завдання: Розгляньте малюнок 99 підручника, сторінка 156 Зчеплене успадкування з повним зчепленням генів. Визначте для себе, які особини для схрещування брав Морган (чорне тіло недорозвинені крила, сіре тіло нормальні крила), які нащадки отримав у першому поколінні?
Закон зчепленого успадкування - (закон Моргана, 1911) формулюється так: зчеплені гени, які локалізовані в одній хромосомі, успадковуються разом і не виявляють незалежного розподілу.
Кросинговер - процес, під час якого гомологічні хромосоми обмінюються певними ділянками. Перехрещування хромосом зумовлює зміну спадкової інформації і є найважливішим механізмом спадкової мінливості.
Завдання: Проаналізуйте малюнок 101 підручника, сторінка 157. Визначте для себе як відбувається кросинговер і до утворення яких комбінацій організмів він приводить.
Кросинговер спостерігається у профазі мейозу І після злиття гомологічних хромосом і має випадковий характер. Хоча частота кросинговеру є величиною сталою, на неї можуть чинити вплив стать, вік, температура, рентгенівські промені, деякі хімічні сполуки.
Завдання: Опрацюйте самостійно і запишіть до зошита Значення хромосомної теорії спадковості.
Опрацювати поданий матеріал.
Пояснення: Багато організмів мають спеціальні хромосоми, які називають статевими. Саме їх сполучення в зиготі зумовлює жіночу і чоловічу стать особини. Стать особин формується під час запліднення, оскільки залежить від того, які саме гамети беруть у ньому участь. У людини 1 пара статевих хромосом - жіночі (ХХ), чоловічі - (ХY).
Виходячи з того, що ми вже знаємо про групи зчеплення і явища зчепленого успадкування, зрозуміло, чому деякі ознаки людини бувають закодованими тільки в хромосомах, що визначають стать, тобто притаманні лише самцям або самкам. Такі характеристики і властивості називають ознаками, зчепленими зі статтю.
Гени, відповідальні за формування цих ознак, локалізовані в статевих хромосомах. Виявляється, в Х-хромосомі та Y-хромосомі є як гомологічні ділянки, що містять алельні гени, так і ділянки, які не мають алельних генів у другій статевій хромосомі. Саме завдяки гомологічним ділянкам статеві хромосоми здатні до кон'югації (злиття). В Х-хромосомі ділянка, що несе особливі неалельні гени, набагато більша, оскільки сама Х- хромосома набагато крупніша за Y-хромосому. В Y-хромосомі така ділянка також є, проте менша.
Ознаки, розвиток яких визначають гени, розташовані в цій негомологічній ділянці Х-хромосоми, називають зчепленими зі статтю. Таких ознак щодо людини описано близько 200 (частину їх визначають рецесивні гени - дальтонізм, гемофілія, частина має домінантну природу - рахіт, темна емаль зубів). Крім того, ряд генів є тільки в Y-хромосомі і відсутній в Х-хромосомі.
Фенотиповий прояв генів, що перебувають в статевих хромосомах, набагато частіше спостерігається в чоловіків ніж у жінок. Тому є дві причини.
1. Відсутність гомології ділянці Y-хромосоми, в якій містяться особливі гени, на Х-хромосомі. Не випадково, що тут є гени, властиві лише чоловікам, тобто власникам Y-хромосоми. Цілком природно, що в Y-хромосомі локалізований ген, який визначає розвиток чоловічої статі. Але, крім того, тут є і інші гени, які не мають гомологів на Х-хромосомі. В людини це гени, відповідальні за такі ознаки, як оволосіння вушної раковини, розвиток перетинки між пальцями ніг. Зрозуміло, що такі ознаки передаватимуться тільки від батька синові й ні за яких умов не можуть виникати в жінок, оскільки вони не мають Y-хромосоми і відповідно цих генів.
2. Відсутність гомології ділянці Х-хромосоми на Y-хромосомі. Гени, зчеплені з Х-хромосомою, мають різноманітний фенотиповий прояв. У випадку, якщо ознаку визначає рецесивний ген, в жінки він фенотипово проявиться тільки у випадку рецесивної гомозиготи, адже є друга Х-хромосома, яка може "підстрахувати" домінантним алелем і не дати розвинутися рецесивній ознаці. У чоловіків такого "підстрахування" у вигляді алельної пари немає, тому всі рецесивні алелі, що знаходяться в єдиній Х-хромосомі, мають фенотиповий прояв.
Пояснення: У кожній парі гомологічних хромосом одна - батьківська, друга - материнська. Відповідно один алель кожного гена потомство одержує від батька, другий - від матері. Алельні стани генів завжди альтернативні, тобто протилежні. Домінантний алель - той алель гена, який пригнічує прояв другого алеля. Слабший алель, що пригнічується, називається рецесивним.
Якщо в обох гомологічних хромосомах перебувають однакові алелі, організм є гомозиготним за даною ознакою, якщо різні алелі - гетерозиготним. Розподіл ознак у потомства відбувається відповідно до законів Менделя.
Перший закон Менделя - закон одноманітності гібридів першого покоління: гібриди І покоління від схрещування чистих ліній однакові за генотипом і фенотипом. За фенотипом усі гібриди першого покоління характеризуються домінантною ознакою, за генотипом усе перше покоління гібридів є гетерозиготним.
Другий закон Менделя - закон розщеплення: під час схрещування гібридів першого покоління один з одним спостерігається розщеплення ознак у співвідношенні 3 : 1.
Третій закон Менделя - закон незалежного успадкування ознак: кожна пара ознак успадковується незалежно від інших пар.
Приклад розв'язування задачі: У кішки довга шерсть - рецесивна ознака щодо короткої шерсті. Гомозиготну довгошерстну кішку схрестили з гетерозиготним котом і одержали 8 кошенят. Дайте відповіді на запитання:
а) скільки типів гамет утворюється в кота?
б) скільки типів гамет утворюється в кішки?
в) Скільки генотипів буде в кошенят?
г) скільки фенотипів буде в кошенят?
д) скільки кошенят народиться з довгою шерстю?
Позначимо ген шерсті літерою А. Домінантна ознака - коротка шерсть, алель А. Рецесивна ознака - довга шерсть, алель а. Кішка гомозиготна за ознакою довгої шерсті, значить, в неї генотип аа. Кіт - гетерозиготний - генотип - Аа.
а) у кота генотип Аа, отже, кіт продукуватиме два типи гамет А й а;
б) у кішки генотип аа, отже, кішка продукуватиме тільки один тип гамет - а;
в) у приплоді очікується два генотипи кошенят: аа та Аа у співвідношенні 1 : 1.
г) у приплоді буде два різних фенотипи кошенят. Фенотипи кошенят розподіляться так само, як генотипи: кошенята за генотипом Аа - фенотипово короткошерстні, кошенята з генотипом аа фенотипово довгошерстні. Тобто, співвідношення фенотипів також становитиме 1 : 1.
д) довга шерсть буде у половини народжених кошенят. У нашому випадку народилося 8 кошенят, отже, довгошерстними будуть 4 з них.
Пояснення: У клітинах еукаріот спадкова інформація записана у вигляді послідовностей нуклеотидів молекули ДНК. Структурною та функціональною одиницею спадковості є ген - ділянка ДНК з певною послідовністю нуклеотидів, потрібною для синтезу молекули РНК відповідного типу. До його складу, крім кодуючої частини, входять також регуляторні послідовності: промотор і термінатор.
Завдання: Розгляньте малюнок 27.1. Схематичне зображення "мозаїчної" будови гена еукаріотів. Тут показано контролююча ділянка і кодуюча частина. Екзони - ділянки що кодують спадкову інформацію, інтрони ті, що не кодують. Залежно від функцій, які виконують молекули РНК у клітинах, гени, що їх кодують, поділяють на білкові (як переносник інформації) і гени, що кодують інші типи РНК.
Основна частина генетичного матеріалу розміщена в ядрі у вигляді довгих лінійних молекул ДНК, які у комплексі з молекулами білків входять до складу хромосом. Гени є частинами цих молекул ДНК. Кожен ген займає певне положення у хромосомі - локус.
Характерною рисою геномів еукаріотичних організмів є велика кількість молекул ДНК, значна частина яких припадає на некодуючі послідовності нуклеотидів (наприклад, у людини кодуючі послідовності генів становлять менше ніж 2% загальної кількості ДНК).
Молекули ДНК в ядрі завжди взаємодіють з білками. Такий білково - нуклеїновий комплекс називають хроматином. Білки хроматину виконують структурну функцію (пакування ДНК в ядрі), та беруть участь у регуляції активності генів.
Пояснення: У клітинах еукаріот реалізація генетичної інформації відбувається в процесі транскрипції. Вона є першим етапом реалізації генетичної інформації. У результаті транскрипції утворюється молекула РНК, яка є копією однієї з ниток ДНК.
Транскрипцію можна поділити на три основні етапи: ініціацію (початок), елонгацію (продовження), термінацію (закінчення). Для того, щоб розпочати транскрипцію, усі РНК - полімерази потребують участі білків. Вони впізнають послідовності відповідних промоторів, зв'язуються з ДНК і допомагають приєднатися РНК - полімеразі.
Завдання: Прокоментуйте малюнок 28.2. Схема, яка ілюструє процес термінації, транскрипції. Під час елонгації РНК - полімераза пересувається вздовж молекули ДНК, здійснюючи матричний синтез РНК. Термінація потребує специфічних ділянок ДНК (термінаторів), які розташовані на певній відстані за кодуючою послідовністю гена. Так, під час транскрипції білкових генів інша РНК - полімераза продовжує синтез після проходження термінатора.
Дозрівання РНК (процесинг). Основні етапи: модифікація 5 кінця м-РНК (приєднання модифікованого нуклеотиду), сплайсинг (усування інтронів та зшивання екзонів), модифікація 3 кінця приєднання аденілових нуклеотидів. Усі етапи дозрівання м-РНК відбуваються у ядрі. Після проходження усіх етапів дозрівання РНК може бути задіяна в подальшому синтезі білка.
Дозрівають молекули не тільки м-РНК, а також т-РНК та р-РНК. У клітинах спочатку синтезуються великі молекули - попередники, які потім за допомогою ферментів нарізаються на окремі функціональні молекули.
Опрацювати параграф 28. Завдання 4 на сторінці 110.
Пояснення: Експресія генів - процес, за якого спадкова інформація генів використовується для синтезу молекул білка або РНК різних типів. Щоб зберегти енергію, запас органічних і мінеральних сполук, клітини регулюють активність своїх генів так, що в даний момент синтезуються продукти лише тих генів і в тих кількостях, які потрібні для нормального функціонування клітини.
В еукаріотичних клітинах активні приблизно 15% усіх генів. У багатоклітинних організмів у різних типах клітин експресуються різні набори генів: гени активні в клітинах одного типу, можуть бути неактивними в клітинах іншого типу. Це є наслідком диференціації клітин в онтогенезі. Саме активність відповідних генів визначає характерні риси і роль, яку певні клітини виконують в організмі. Експресія генів регулюється на будь - якому етапі реалізації генетичної інформації: на рівні транскрипції відповідного гена, дозрівання м-РНК, регуляції тривалості життя м-РНК, на рівні трансляції та функціонування кінцевого продукту в результаті його зміни.
Регуляція експресії генів відбувається за допомогою білкових факторів. Це велика родина білків, які регулюють експресію генів, зв'язуючись із короткими регуляторними послідовностями молекул ДНК.
Завдання: Розгляньте малюнок 29.1. Транскрипційні фактори впізнають регуляторні елементи і взаємодіючи з РНК-полімеразою, підсилюють чи послаблюють роботу гена. Точність регуляції транскрипції відповідних генів зумовлена тим, що кожний специфічний транскрипційний фактор упізнає тільки власну ДНК-послідовність.
Експресія конкретного гена залежить не від одного регуляторного білка, а від їхніх комплексів, тому існує достатньо великий набір варіантів, яких вистачає для регуляції транскрипції всіх потрібних у певний момент для клітини генів. Тому один і той самий білок може бути і активатором і репресором. Активація наявних регуляторних білків часто відбувається за рахунок утворення комплексу з відповідними молекулами - акцепторами або в результаті хімічних модифікацій амінокислот. У результаті цих процесів білок змінює свою просторову структуру і переходить з неактивного стану в активний.
Опрацювати параграф 29. Завдання 5 на сторінці 113.
Пояснення: Збереження сталості генетичного матеріалу забезпечується двома основними процесами: реплікацією (подвоєнням) молекул ДНК та репарацією (відновленням) ДНК.
Одна з важливих проблем, які виникають під час реплікації молекул ДНК, - це реплікація кінцевих ділянок еукаріотичних хромосом. Часто спостерігається явище недореплікованого ланцюга. Це може привести до того, що хромосоми з кожним наступним процесом реплікації можуть вкорочуватися.
В еукаріотичних клітинах проблема вкорочення хромосом розв'язується за допомогою теломер. Це ділянки на кінцях хромосом, які складаються з багатьох коротких послідовностей нуклеотидів, копії яких розміщені одна за одною. За підтримання довжини цих повторів після реплікації відповідає фермент теломераза. До його складу входить два компоненти: РНК, частина послідовності якої комплементарна теломерному повтору, та фермент зворотна транскриптаза, що синтезує ДНК на матриці РНК.
Для збереження генетичного матеріалу в незмінному та нормальному стані в клітині існують системи, які відновлюють молекули ДНК. Їх поділяють на два типи: пряму та непряму репарацію. До систем прямої репарації належать ті, що усувають пошкодження в один крок за принципом: одне пошкодження - один фермент - одна реакція. Системи прямої репарації, незважаючи на їхню швидкість, не усувають значну частину пошкоджень. ДНК.
Механізми непрямих систем репарації складніші, у них залучено багато білків, а сам процес усунення пошкоджень відбувається в декілька етапів. До непрямої репарації відносять: репарацію неправильно сполучених нуклеотидів, репарацію нітрогеновмісних основ, нуклеотидів, двониткових розривів ДНК і міжниткових зшивок ДНК.
Опрацювати параграф 30. Завдання 2 на сторінці 116.
Пояснення: Спадкова мінливість може бути зумовлена утворенням нових комбінацій алелів певних генів (комбінаційна мінливість), що вже існують, або появою нових варіантів послідовностей нуклеотидів ДНК, зміною кількості гомологічних хромосом чи цілих хромосомних наборів (мутаційна мінливість).
Треба знати: Кожен ген може бути представлений різними формами, які називають алельними генами (алелями). Певний алельний ген може визначати окремий стан певної ознаки. Нові алелі певного гена виникають унаслідок мутацій. У випадку комбінаційної мінливості різні варіанти геномів виникають за рахунок таких основних процесів.
- Обмін ділянками між гомологічними хромосомами в результаті кросинговеру може збільшувати кількість варіантів комбінацій алельних генів і станів ознак, які вони зумовлюють, майже до нескінченності.
- Випадковий розподіл гомологічних хромосом в анафазі першого мейотичного поділу. Саме цей процес забезпечує виконання ІІІ закону Менделя - закону незалежного комбінування ознак. Випадковість розподілу хромосом під час формування гамет і випадковість їхньої зустрічі при об'єднанні в зиготу приводить до виникнення різних варіантів геному та формування різних варіантів фенотипу. Мутації при цьому можуть передаватися наступним поколінням.
Мутагенні фактори - це чинники хімічної (різноманітні хімічні речовини), фізичної (іонізуюча радіація, ультрафіолетові промені) та біологічної (наприклад, віруси) природи, які здатні пошкоджувати молекули ДНК та збільшувати ймовірність виникнення мутацій.
Опрацювати параграф 31. Завдання 6 на сторінці 120.
Пояснення: Мутації - це раптові неспрямовані та стабільні структурні зміни генома, які можуть призводити до таких самих раптових змін ознак і передаються наступним поколінням.
За характером змін генома розрізняють такі типи мутацій:
- Точкові (зміни послідовностей ДНК, які обмежуються лише одним або кількома нуклеотидами. Так, точковою мутацією є заміна одного нуклеотиду на інший.
- Хромосомні мутації (виникають в результаті структурних змін хромосом. Це може відбуватися внаслідок розриву хромосом з утворенням фрагментів.
- Геномні мутації (пов'язані зі зміною кількості наборів хромосом. Основними видами таких мутацій є поліплоїдія - збільшення кількості хромосомних наборів.
Мутації, що виникають без видимих причин, називають спонтанними (випадковими). Спонтанні точкові мутації виникають у різних частинах генома з різною частотою. Ця частота є сталою величиною, тому, знаючи, вихідну та мутанту послідовність ДНК, легко розрахувати, скільки часу буде потрібно для переходу першої послідовності в другу. На цьому базується метод молекулярного годинника.
Молекулярний годинник - це метод датування філогенетичних подій (розходження споріднених видів або таксонів вищого рангу). Його суть полягає в тому, що заміни нуклеотидів у молекулах нуклеїнових кислот, які мають еволюційне значення, відбувається майже з постійною швидкістю.
Мутації мають практичне застосування. Так, у селекції рослин і мікроорганізмів штучно спричинені мутації збільшують різноманіття вихідного матеріалу, чим підвищують ефективність селекційної роботи. Мутації застосовують і в генетичних методах боротьби з організмами шкідниками. Для цього в лабораторних умовах на самців виду-шкідника діють мутагенами (наприклад, рентгенівськими променями).
Опрацювати параграфи 32, 33 Завдання 5 на сторінці 123.
Закономірності розподілу алелів у популяції вивчають за допомогою популяційно - статистичного методу. Зазвичай, коли говорять про популяцію, мають на увазі, що її члени не тільки тією чи іншою мірою пов'язані родинними зв'язками, але і є доступними один для одного як шлюбні партнери. Отже, жителів Києва та Риму слід розглядати як єдину популяцію. Це різні популяції, які пов'язані незначними імміграційними потоками.
Опрацювати параграфи 34, 35 Завдання 1 на сторінці 133.
Дата 9 березня 2023 рік
Тема: Сучасні завдання медичної генетики. Методи діагностики і профілактика спадкових захворювань людини. Спадкові хвороби і вади людини.
Пояснення: Що таке медична генетика?
Медична генетика - розділ загальної генетики, наука, яка вивчає спадкові хвороби людини. Близько 50 % хронічних захворювань дітей і дорослих зумовлені генетично. Саме цим пояснюється важливість знань з медичної та загальної генетики у лікуванні цих хвороб.
Предметом медичної генетики є вивчення явищ спадковості й мінливості людини на всіх рівнях організації: молекулярному, клітинному, популяційному, біохронологічному.
Завданнями медичної генетики є :
1) Вивчення спадкових хвороб, закономірностей їх успадкування, закономірностей патогенезу, лікування та профілактики.
2) Вивчення спадкової схильності та стійкості до спадкових хвороб.
3) Вивчення патологічної спадковості.
4) Дослідження теоретичних медико-біологічних проблем.
5) Вивчення питань генної інженерії, яка розробляє методи лікування спадкових хвороб.
Спадкові хвороби і вади людини, хвороби людини зі спадковою схильністю, їх причини
У наш час існує така класифікація спадкових хвороб людини:
- синдроми, що зумовлені хромосомними аномаліями ( хромосомні хвороби );
- хвороби, що викликані мутацією окремих генів ( генні хвороби );
- мультифакторіальні захворювання ( МФЗ ) - результат взаємодії генетичних чинників;
- хвороби з нетрадиційним типом успадкування;
- генетичні хвороби соматичних клітин.
Опрацювати параграфи 36, 37. Завдання 2 на сторінці 139.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 13 березня 2023 рік
Пояснення: Генетичну структуру популяцій вивчає окремий розділ генетики - генетика популяцій. Людина є одним з найпоширеніших і найчисельніших видів на Землі. Ареалом людського роду є майже вся поверхня планети.
Про особин, що належать до однієї популяції, кажуть, що вони мають спільний генофонд, оскільки в результаті вільних схрещувань у популяції відбувається вільний обмін генетичною інформацією.
Популяційна генетика людини вивчає характеристики популяцій людини, їх генетичну структуру (генофонд), тобто розподіл алелей окремих генів в групах людей і фактори, що порушують рівновагу у генофонді (тобто закономірності зміни цього розподілу в часі і по території, а також причини нерівномірного розподілу алелей). Це дозволяє прогнозувати кількість деяких спадкових захворювань у поколіннях.
Учені довели, що на зміну частот алелей в популяціях впливають мутації, міграції, природний відбір. Наприклад, міграція населення і метисація (вступ людей у змішані шлюби), можуть підвищувати генетичну мінливість, тобто впливати на розподіл генетичних захворювань та розвиток патологічних процесів.
Важливе місце має визначення гетерогенності популяції. Якщо в популяції спостерігаємо тільки один стан ознаки, то така ознака є мономорфною. Наявність у популяції різних станів ознаки називають поліморфізмом.
Прокоментуйте поліморфізм за кольором очей у людини на малюнку 38.1.
Головними параметрами генетичної структури популяції є частота зустрічальності алелів (концентрація їх у популяції) та певних генотипів.
Частоту зустрічальності відповідного алеля визначають як відношення кількості цього алеля в популяції до загальної кількості алелів цього гена в популяції. Її можна визначити, виходячи із закону Гарді - Вайнберга. Даний закон говорить про те, що в популяції відбувається вільне схрещування особин і відсутній вплив будь-якого зовнішнього фактору, який би сприяв певним поєднанням алелів, тут не виникають нові мутації, не відбувається обмін генетичною інформацією з іншими популяціями і співвідношення алелів стабілізується протягом кількох поколінь та тривалий час залишається сталим.
Опрацювати параграф 38. Завдання 6 на сторінці 144.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 16 березня 2023 рік
Пояснення: Медична генетика вивчає генетичну зумовленість хвороб людини, особливості їх передачі в поколіннях, прояв в онтогенезі, розповсюдженість у популяціях. Її дослідження спрямовані на діагностування, лікування та профілактику спадкових захворювань, серед яких є хвороби зі спадковою схильністю.
Генні хвороби можна класифікувати як за фенотиповими проявами, так і за типом успадкування. Під час їх класифікації за фенотипом за основу беруть або системні симптоми (спадкові хвороби нирок, опорно-рухової системи або біохімічні прояви (порушення обміну речовин, аномалії структури та функції білків.
Прикладом спадкового синдрому порушення метаболізму амінокислот є альбінізм. Причиною даного захворювання є мутація в гені, який кодує фермент, за участі якого амінокислота тирозин перетворюється на сполуку, що є субстратом для синтезу пігменту меланіну. Іншою спадковою хворобою, пов'язаною з порушенням обміну тирозину, є фенілкетонурія. Хвороба зумовлена мутаціями в гені, який кодує фермент фенілаланінгідроксилазу. За відсутності цього ферменту фенілаланін не перетворюється на тирозин.
Окремою групою захворювань, що є наслідком мутацій у генах, які кодують ферменти, є хвороби накопичення. У результаті нестачі ферменту у клітині поступово накопичується певний аномальний продукт, що часто призводить до порушення її функціонування або загибелі.
Порушення транспортування кисню гемоглобіном є причиною патологічних проявів гемоглобінопатій. Хвороби цього класу пов'язані з мутаціями в генах, які кодують певні субодиниці молекул гемоглобіну. Класичним прикладом є серпоподібноклітинна анемія. Змінена внаслідок мутації молекула гемоглобіну гірше виконує свою функцію.
Мутації в генах, що кодують структурні білки тканин, також є причиною великої кількості спадкових захворювань. Наприклад, синдром Морфана зумовлений мутаціями в гені одного з білків сполучної тканини. Люди з таким захворюванням мають порушення у формуванні скелета та дефекти серцево - судинної системи (найнебезпечнішим серед симптомів є послаблення стінок аорти. Синдром Морфана є аутосомно - домінантним захворюванням.
Хромосомні захворювання. Різноманітні порушення каріотипу трапляються серед новонароджених із частотою 0,6%. Тільки 10% від цих аномалій не супроводжується помітними патологічними станами. Мутації, пов'язані зі зміною кількості хромосом, виникають в результаті порушення їхнього розходження в процесі мейозу. Крім кількісних аномалій хромосом, причиною вроджених патологічних станів є структурні хромосомні перебудови. Прикладом є синдром Лежена. Причиною патології даного захворювання є часткова або повна делеція короткого плеча 5-ї хромосоми. Основна клінічна картина: уроджені вади розвитку, розумова відсталість, несиметрична форма обличчя, дефекти серцево - судинної системи.
Опрацювати параграфи 39 40. Завдання 1 на сторінці 151.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 20 березня 2023 рік
Тема: Узагальнення знань з теми " Спадковість і мінливість ".
Тестові завдання
1. Мутації, що призводять до зміни окремих генів:
а) хромосомні; б) геномні;
в) генні; г) летальні;
2. Один із можливих структурних станів гена:
а) алель; б) ген;
в) екзон; г) термінатор;
3. Під час полігібридного схрещування аналізують стільки ознак:
а) кілька; б) три;
в) дві; г) одна;
4. Розщеплення 13 : 3 характерне для взаємодії генів за типом:
а) кросинговеру; б) епістазу;
в) комплементарності; г) полімерії;
5. Мутації, що приводять до зміни кількості хромосом:
а) хромосомні; б) генні;
в) геномні; г) соматичні;
6. Сукупність генів гаплоїдного набору хромосом організмів певного виду, це;
а) фенотип; б) генетика;
в) біотехнологія; г) геном;
7. Хромосомну теорію спадковості сформулював;
а) Г. Мендель; б) Т. Гекслі;
в) Т. Морган; г) М. Вавилов;
8. У самців голубів статеві хромосоми;
а) ХХ; б) ZZ; в) XY; г) відсутні;
9. Установіть відповідність:
1. Моногенні фактори; А. Генотипно однорідні нащадки однієї особини,
2. Гетерозис; більшість генів якої є гомозиготними;
3. Чисті лінії; Б. Явище перерозподілу генетичного матеріалу
4. Рекомбінація; батьків у генотипів нащадків;
В. Явище гібридної сили, яке проявляється в першому
поколінні гібридів, отриманих шляхом гібридизації;
Г. Послідовність кількісних показників певної ознаки,
розташованих за порядком їх збільшення чи зменшення;
Д. Фактори навколишнього середовища, які викликають мутації.
10. Розмістіть варіанти схрещування в послідовності від найбільшої до найменшої дози
опромінення, яку отримали культури дрозофіли, якщо частка мутацій серед нащадків мух у цих культурах становила:
а) 15%; б) 3%; в) 9%; г) 11%;
Повторити параграфи 29 - 39
Дата 23 березня 2023 рік
Тема: Репродукція як механізм забезпечення безперервності існування видів.
Пояснення: Статеве і нестатеве розмноження організмів.
Способи нестатевого розмноження
1. Поділ клітини навпіл, за якого утворюються дві одинакові материнські клітини;
2. Множинний поділ, за якого після низки повторних поділів батьківського ядра та поділу самої клітини утворюються дочірні клітини;
3. Розмноження спорами (гриби мукор та Пеніцил)
4. Брунькування (прісноводна гідра);
5. Вегетативне розмноження (цибулинами, кореневищами, пагонами)
6. Фрагментація тіла (плоскі та кільчасті черви)
Переваги нестатевого розмноження
1. Потрібна лише одна батьківська особина;
2. Утворюються генетично одинакові нащадки;
3. Сприяє розселенню та поширенню виду;
4. Забезпечує швидке розмноження;
Недоліки нестатевого розмноження
1. Відсутність генетичної мінливості серед нащадків;
2. Марна втрата енергії та речовини за розмноження спорами, велика частина яких не потрапляє у сприятливе місце для проростання;
3. Загроза перенаселення та виснаження поживних речовин в одному місці існування.
Способи статевого розмноження
Поліембріонія - процес розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини. Поширена серед різних груп тварин (війчасті та кільчасті черви, риби, птахи).
У рослин за поліембріонії в одній насінині розвивається кілька зародків (тюльпан, лілії).
Партеногенез - одна з форм статевого розмноження, за якого жіночі статеві клітини розвиваються без запліднення. У рослин це явище має назву апоміксис.
Неотенія - явище, за якого досягнення статевої зрілості й завершення онтогенезу відбувається на ранніх стадіях розвитку, наприклад на стадії личинки. Неотенія притаманна деяким членистоногим.
Переваги статевого розмноження
1. Нащадки отримують комбінацію ознак батьків; за сприятливої комбінації підвищується життєдіяльність та покращується пристосованість до умов середовища;
2. Внаслідок комбінативної мінливості надає більше матеріалу для еволюції
Недоліки статевого розмноження
1. Необхідність пошуку партнера;
2. Частина видів потребує необхідних механізмів запліднення (запилення);
3. Частина нащадків за невдалої комбінації ознак виявляються менш життєздатними, ніж батьківські особини.
4. Менша кількість нащадків, ніж за нестатевого розмноження;
5. Менша швидкість розмноження, ніж за нестатевого;
Опрацювати параграф 42 Завдання 5 на сторінці 159.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Тема: Особливості процесів регенерації організму людини.
Трансплантація тканин та органів.
Пояснення: Біологічні основи та рівні регенерації
Регенерація (відновлення) - здатність живих організмів з часом відновлювати пошкоджені тканини, а іноді і цілі втрачені органи.
Регенерація відбувається на таких рівнях
1. Репарація ДНК (виправлення хімічних пошкоджень та розривів у молекулах)
2. Регенерація на субклітинному рівні
3. Регенерація на клітинному рівні
4. Регенерація на тканинному рівні
5. Регенерація на організмовому рівні
Типи регенерації
Фізіологічна - відбувається в процесі нормальної життєдіяльності організму і не пов'язана з пошкодженням чи втратою частин організму.
Репаративна - відбувається після пошкодження або втрати частини тіла або клітини (відновлення хвоста у ящірки). В результаті такої регенерації на тілі можуть залишатися рубці та шрами.
Особливості процесів регенерації організму людини.
У людини добре регенерує епідерміс, а також його похідні - волосся та нігті, клітини слизових оболонок. Здатність до регенерації має кісткова тканина.
Клітини тканин організму відносно фізіологічної регенерації поділяють на 3 групи
1. Лабільні - (швидко і легко відновлюються), клітини крові, епітелію слизової оболонки шлунково - кишкового тракту.
2. Стабільні - (мають обмежену спроможність до розмноження), клітини печінки, підшлункової залози, слинних залоз.
3. Статичні - (не діляться, регенерація відбувається на субклітинному рівні), клітини посмугованої і нервової тканини.
На процес регенерації впливають
Вік - у молодому та юнацькому віці процеси регенерації відбуваються інтенсивніше та більш досконало, ніж у літніх людей
Харчування та обмін речовин - порушення загального харчування, що супроводжується виснаженням та авітамінозом уповільнює процеси регенерації
Гормональний фон - порушення функціонування залоз внутрішньої секреції (особливо наднирників та щитовидної залози), загальмовує процеси регенерації
Стан кровотворення - наявність анемії та лімфопенії є доведеною в клінічній практиці ознакою зниження регенераційної здатності організму
Стан центральної нервової системи - гострі та хронічні стреси послаблюють процеси регенерації та захисні сили організму.
Стан інервації, кровообігу та лімфообігу - ушкодження нервових стовбурів веде до зниження регенерації, виникнення атрофічних процесів та утворення трофічних виразок
Трансплантація тканин та органів у людини.
Трансплантація ( пересаджування ) - метод що полягає в пересадці рецепієнту органу або тканини ( трансплантанта ), взятих у донора а також клонованих тканин, методом хірургічного втручання.
Види трансплантації
1. Аутотрансплантація - реципієнт трансплантанта є донором для самого себе ( приклади - пересаджування шкіри з непошкоджених ділянок на обпаленні в разі опіків ).
2. Ізо трансплантація - донором трансплантанта є 100 % генетично та імунологічно ідентичний рецепієнту одно яйцевий близнюк реципієнта.
3. Алотрансплантація - донором трансплантанта є організм того ж виду, що генетично відрізняється від реципієнта.
4. Ксенотрансплантація - трансплантація матеріалу від іншого біологічного виду ( наприклад людини від тварини ).
5. Клітинна інженерія та клонування - метод вирощування тканин, органів з клітин реципієнта з метою пересаджування.
Опрацювати параграф 43. Завдання 3 на сторінці 161.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 6 квітня 2023 рік
Тема: Ріст та розвиток клітин та фактори, які на нього впливають. Поняття про онкогенні фактори та онкологічні захворювання.
Пояснення :
Розвиток організму відбувається завдяки двом процесам: клітинної проліферанції - розростанню тканин у наслідок багаторазового поділу клітин та диференціації - утворенню різних клітин с початково однорідних.
Диференціація клітин відбувається після проліферації. Клітини які швидко розвиваються вважають мало диференційованими. Проліферація забезпечую ріст і диференціювання тканин у процесі індивідуального розвитку. Забезпечую безперервне відновлення внутрішньоклітинних структур.
Що таке стовбурові клітини ?
Джерелом проліферації є не диференційовані ( стовбурові клітини ) які зазнають розподілу і подальшого диференціювання перетворюючись на специфічні клітини певної тканини і виконують характерну для неї функцію. Стовбурові клітини наявні у всіх тканинах під час їх ембріонального розвитку і зберігаються у багатьох тканинах зрілих організмів.
Особливості стовбурових клітин
- Утворюють клітинну популяцію, яка сама себе підтримує ;
- Рідко поділяються;
- Стійкі до дії шкідливих факторів;
- У деяких тканинах вони можуть стати джерелом розвитку декількох видів диференційованих клітин;
Причини порушення клітинного циклу
1. Амітоз ( прямий поділ клітини ) - ядро має вигляд як у інтерфазі, не зникають ядерце та ядерна оболонка. Клітина зберігає функціональну активність.
2. Ендомітоз - процес подвоєння кількості хромосом у ядрах клітин без руйнування ядерної оболонки та утворення веретена поділу.
3. Політенія - поява в ядрі деяких соматичних клітин величезних хромосом, у сотні разів більших за звичайні.
Є результатом численних реплікацій хромосом без наступного поділу клітини.
Поняття про онкогенні фактори.
Онкологія - галузь медицини яка вивчає доброякісні та злоякісні пухлини, механізми їх виникнення і розвитку.
Онкогенні фактори - це фізичні, хімічні чи біологічні подразники, що спричиняють перетворення нормальних клітин і розвиток пухлин. Приблизно 80 % злоякісних пухлин у людей виникають саме через дію чинників навколишнього середовища.
1. Фізичні онкогенні фактори - різні види іонізуючого випромінювання ( рентгенівські та космічні промені, кварцові лампи )
2. Хімічні онкогенні фактори - деякі хімічні сполуки та елементи що містяться у навколишньому середовищі та є промисловими викидами ( ароматичні вуглеводні, амін азосполуки, діоксини ).
3. Біологічні онкогенні фактори - онкогенні віруси ( віруси папіломи герпесу, гепатиту В ) та деякі одноклітинні організми.
Властивості онкогенних факторів
- мають мутагенну дію - здатність швидко впливати на геном клітини
- здатні долати зовнішні та внутрішні бар'єри
- дія онкогенні дозована - мають значення доза та ступінь токсичності
- дія онкогенні є незворотною
- вірогідність появи пухлини збільшується в міру тривалості дії фактору
- утворення пухлин можливе під дією кількох онкогенних факторів
Опрацювати параграф 44. Завдання 7 на сторінці 165.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
https://www.youtube.com/watch?v=7_x9IfWYtMU
Дата 10 квітня 2021 рік
Тема: Статеві клітини
Типи статевого процесу за участі статевих клітин
Пояснення: Існують три типи статевого процесу за участі статевих клітин різного розміру та будови: ізогамія, гетерогамія, оогамія.
Ізогамія - найбільш проста, примітивна форма статевого процесу, за якого зливаються дві однакові за будовою та величиною статеві клітини (гамети). Обидва типи статевих клітин рухливі і повністю схожі між собою, але відрізняються фізіологічно. За злиття вони зберігають рухливість, оскільки мають джгутики.
Гетерогамія - обидві гамети є рухливими, мають джгутики, але відрізняються за розмірами. Одна з них - менша за розмірами і більш рухлива - її вважають чоловічою гаметою, інша - менш рухлива - жіноча. В її цитоплазмі міститься велика кількість запасних речовин. Гетерогамія притаманна зеленим та бурим водоростям.
Оогамія - гамети значно відрізняються за формою і будовою. Чоловіча - дрібна, має ядро і тонкий шар цитоплазми, вона здатна рухатися за рахунок джгутика. Жіноча - майже нерухома, в її цитоплазмі міститься значна кількість поживних речовин.
Різноманітність яйцеклітин у тварин
Найбільші за розмірами яйцеклітини у риб і птахів. Так, діаметр яйцеклітини страуса сягає 10 см, а всього яйця - до 20 см. В акули - 22 - 29 см. У тварин, зародок яких живиться за рахунок материнського організму, розмір яйцеклітини невеликий: діаметр яйцеклітини миші - 60 мкм, корови - 100 мкм.
За кількістю жовтка у різних тварин яйцеклітини бувають:
- Полілецитальні (містять багато жовтка) - птахи, членистоногі, рептилії
- Мезолецитальні (містять середню кількість жовтка) - осетрові, сумчасті ссавці
- Оліголецитальні (містять мало жовтка) - молюски, голкошкірі
За розташуванням жовтка
-Телолецитальні (жовток зміщено до одного з полюсів клітини) - риби, птахи
-Ізолецитальні (жовток розподілено рівномірно) - молюски, голкошкірі
-Центролецитальні (жовток розташовано в центрі клітини) - членистоногі
У деяких тварин накопичується стільки жовтка, що його можна побачити неозброєним оком (ікринки риб і земноводних, яйця плазунів).
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
https://www.youtube.com/watch?v=nytBzTIV7XsДата 13 квітня 2023 рік
Тема: Особливості гаметогенезу в людини
Пояснення: Що таке сперматогенез?
Сперматогенез - це розвиток, дозрівання і формування чоловічих статевих клітин (сперматозоїдів), тривалість повного дозрівання одного сперматозоїда становить 73 - 75 днів.
Розрізняють чотири періоди
Період розмноження - триває протягом всього життя, починаючи з періоду статевого дозрівання, і до старості поступово згасає.
Період росту - маса ядер і цитоплазми сперматогонії збільшується і вони стають сперматоцитами І порядку. Вони витісняються ближче до центра звивистого канальця
Період дозрівання - у цей період відбувається два поділи. Після першого утворюються сперматоцити ІІ порядку, які мають 23 пари хромосом. Відразу після цього вони поділяються ще один раз. І на цей раз у кожну дочірню клітину - сперматиди - потрапляє лише одна хромосома з кожної пари, тобто відбувається мейоз (редукційний поділ)
Період формування - за цей період сперматиди перетворюються на сперматозоїди, клітини формують джгутики, які виступають у простір канальців, до джгутиків переміщується більшість мітохондрій, що забезпечують енергією рух сперматозоїдів.
Особливості овоґенезу людини
Овоґенез - це розвиток, дозрівання та формування жіночих статевих клітин (яйцеклітин). На відміну від чоловіків, у яких активне утворення сперматозоїдів відбувається тільки з настанням статевої зрілості, утворення яйцеклітин у жінок починається ще до народження - під час ембріонального розвитку.
Періоди овоґенезу
1. Період розмноження відбувається під час ембріогенезу, триває з 2-го по 5-й місяць ембріогенезу. Після формування яєчника первинні статеві клітини перестають розмножуватись і починають диференціюватись у овогонії.
2. Період росту - починається з 3-го місяця ембріонального розвитку людини. Овогонії оточені одним шаром фолікулярних клітин, які поставляють їм поживні речовини. Овогонії перестають ділитися і диференціюються на овоцити І порядку.
3. Період дозрівання - відбувається перед овуляцією. Овоцити І порядку ділиться шляхом мейозу. Після першого поділу утворюється одна велика клітина - овоцит ІІ порядку, в яку переходять всі поживні речовини. Після другого поділу мейозу утворюється яйцеклітина
Опрацювати параграф 46. Завдання 1 на сторінці 171.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 17 квітня 2023 рік
Тема: Суть і біологічне значення запліднення.
Причини порушення процесів запліднення в людини.
Пояснення: Запліднення: його форми, етапи, значення
Статеве розмноження тварин і рослин відбувається за допомогою запліднення.
Запліднення - це злиття чоловічої та жіночої статевих клітин, внаслідок чого відновлюється диплоїдний набір хромосом, характерний для даного виду та утворюється нова клітина - зигота (запліднена яйцеклітина).
У тварин запліднення відбувається одним із двох способів: зовнішнім або внутрішнім. За зовнішнього запліднення жіноча і чоловіча статеві клітини зливаються поза органами статевої системи самки (або гермафродитної особини). Зовнішнє запліднення властиве безхребетним і майже всім хребетним водойм (багатощетинкові черви, двостулкові молюски, річкові раки), а також деяким наземним тваринам. Вони відкладають ікру і сперму у воду де і відбувається запліднення. Внутрішнє запліднення відбувається в органах статевої системи самки і зародок розвивається в середині її тіла, або в яйцях, вкритих оболонкою.
Етапи запліднення у людини
1. Дистантна взаємодія або зближення гамет - рух сперматозоїдів у напрямку речовин, які виділяють яйцеклітини; відбувається за хемотаксисом; наближенню також сприяють рухи війок епітелію маткових труб.
2. Контактна взаємодія - численні сперматозоїди наближаються до яйцеклітини та вступають
в контакт з її оболонкою, вивільняючи ферменти акросоми, внаслідок чого яйцеклітина позбувається променистого венця.
3. Входження сперматозоїда в яйцеклітину та наступне злиття (сингамія).
Причини порушення процесів запліднення у людини
1. Обмежена тривалість життя сперматозоїдів та яйцеклітин і ще менша тривалість здатності до запліднення (яйцеклітина зберігає здатність до запліднення впродовж 24 годин, сперматозоїди втрачають здатність до запліднення через 1 - 2 доби).хв.).
2. Запальні явища та зміна рН у статевих шляхах жінки.
3. Механічна непрохідність та патології статевих шляхів жінки.
4. Зменшення швидкості руху сперматозоїдів (зазвичай 1,5 - 3 мм\хв.)
5. Патологія статевої системи чоловіка.
6. Інфекція статевих шляхів.
7. Патологічні зміни в будові сперматозоїдів.
8. Невідповідність потраплянню сперматозоїдів до статевої системи жінки під час овуляції.
9. Гормональні розлади,
10. Хромосомні та генетичні порушення.
11. Шкідливі звички (вживання алкоголю, тютюнопаління).
12. Послаблений імунітет.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
https://www.youtube.com/watch?v=rMeRfviph8g
Дата 20 квітня 2023 рік
Тема: Особливості репродукції людини. Репродуктивне здоров'я нації.
Пояснення: Що таке репродуктивне здоров'я?
Репродуктивне здоров'я - це стан повного фізичного, розумового та соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб репродуктивної системи або порушення її функцій, тобто репродуктивне здоров'я, означає можливість задовільної та безпечної здатності до відтворення. Протягом останніх десятиліть в Україні відбувається поступове скорочення середньої очікуваної тривалості життя за рахунок погіршення здоров'я, в тому числі репродуктивного. Наявне поєднання низького рівня народжуваності та високого рівня смертності.
Основними проблемами у сфері репродуктивного здоров'я є:
- материнська та малюкова смертність;
- високий рівень штучного переривання вагітності;
- значна кількість ускладнень під час вагітності та пологів;
- безплідність у чоловіків та жінок;
- поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ/СНІД;
- онкогінекологічна патологія.
До факторів, що впливають на репродуктивне здоров'я, належать:
- профілактична освіта ( або неосвіченість );
- благополучна родина ( або соціально неблагополучне оточення );
- здоровий спосіб життя ( або шкідливі для здоров'я звички );
- спадкові захворювання;
- захворювання, що передаються статевим шляхом;
- профілактичні медичні огляди та лікування;
- безпечні умови життя, праці та відпочинку;
- смертність чоловіків репродуктивного віку, що перевищує таку в жінок;
- материнська та малюкова смертність;
- штучне переривання вагітності, що призводить до безплідності.
Шляхи та способи розв'язання проблеми погіршення репродуктивного здоров'я:
- поширення інформації про чинники, що шкодять репродуктивному здоров'ю;
- прагнення до здорового способу життя;
- забезпечення медико-соціальної підтримки молодих сімей;
- удосконалення системи планування сім'ї;
- поширення інформації щодо застосування засобів запобігання вагітності;
- забезпечення доступності медичних послуг щодо репродуктивного здоров'я для підлітків;
- впровадження новітніх технологій у надання медичної допомоги щодо народження
дитини та ін.
Особливості репродукції людини у зв'язку з її біосоціальною сутністю
Порівняно з іншими ссавцями подібних розмірів потенційна швидкість розмноження людини є низькою. Більшість жінок не може народити впродовж життя більше 6-11 дітей, оскільки організм поступово руйнується від пологів. Але і ця потенційна плодючість упродовж тисячоліть не реалізовувалася через нестачу їжі та небезпечні умови.
Профілактика захворювань, що передаються статевим шляхом
Симптоми ЗПСШ є: незвичайні виділення зі статевих органів, свербіння та біль у статевих органах, сип або виразки на статевих органах та тілі, збільшення лімфатичних вузлів.
Профілактика та боротьба із захворюваннями, що передаються статевим шляхом:
- поширення інформації про ЗПСШ, їхні симптоми та способи лікування;
- дотримання інтимної гігієни;
- правильне і систематичне застосування презервативів;
- періодичне обстеження у лікаря;
- уникнення безладних статевих зв'язків;
- статеве життя з постійним перевіреним партнером.
Незалежно від наявності неприємних відчуттів у статевих органах профілактичний огляд осіб, що ведуть статеве життя, рекомендовано двічі на рік, а також у разі випадкового статевого партнера, статевого насильства, зради постійного статевого партнера. Якщо ви помітили будь-які симптоми ЗПСШ, відвідайте лікаря в той же день або наступного дня.
Завдання: Пригадайте знання, отримані з курсу біології за 9 клас, а також використовуючи малюнок "Схема гаметогенезу людини" (див. форзац ІІ) та різні джерела інформації, порівняйте явища, які відбуваються під час спермато- та оогенезу, визначте риси подібності і відмінності.
Опрацювати параграф 48. Завдання 2 на сторінці 178.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 24 квітня 2021 рік
Тема: Ембріогенез людини. Взаємодія частин зародка, що розвивається.
(явище ембріональної індукції)
Пояснення: Періодизація ембріонального розвитку людини
Ембріональний розвиток людини починається з утворення зиготи та закінчується народженням дитини. Він триває 40 тижнів, і за цей час із однієї клітини виростає організм, який складається з великої кількості спеціалізованих клітин. Вони утворюють тканини ім органи зі спадковою інформацією, яка закодована в хромосомному наборі зиготи.
Ембріональний період розвитку поділяють на три періоди:
1. Початковий (1-й тиждень);
2. Зародковий ( з 2-го по 8-й тиждень );
3. Передплідний ( з 9-го тижня по 12-й );
4. Плідний ( з 13-го тижня до народження дитини );
Ембріональна індукція. Поняття про провізорні органи
Ембріональна індукція - це процес впливу одних частин зародка ( індуктор ) на інші ( реагуюча частина ). У результаті такої взаємодії утворюється орган. Індуктор - частина зародка, що напрямляє розвиток інших частин зародка.
Явища було відкрите 1921 р. німецьким ембріологом Гансом Шпеманом на зародках амфібій: тритона гребінчастого та тритона смугастого, який пересаджував частини їхніх зародків один одному. За результатами експериментальних досліджень було з'ясовано, що розвиток зародка відбувається в залежності одних органів від інших. Індукцію спричиняють хімічні сполуки - певні білки, стероїди, нуклеопротеїди. Увесь ембріогенез є ланцюгом послідовних індукційних процесів.
Провізорні органи - це тимчасові органи, які функціонують лише в ембріональному періоді.
У людини до них належать:
- хоріон ( ворсиста оболонка зародка ) - виконує захисну, трофічну, газообмінну функцію;
- амніон, або амніотичний мішок ( водна оболонка ) - захищає ембріон від висихання;
- жовточний мішок ( виріст кишки за запасам жовтка ) - забезпечує живлення зародка;
- алантоїс ( сечовий мішок ), накопичує відходи обміну речовин плоду, виконує видільну функцію;
- плацента - забезпечує постійний звязок між організмом матері та плодом.
Критичні періоди розвитку зародка людини
Критичні періоди - періоди, в які є найбільша вірогідність розвитку патологій або переривання вагітності. Виокремлюють такі критичні періоди:
1) власне запліднення;
2) вживляння зародка в стінку матки;
3) розвиток основних зачатків органів та формування плаценти ( 3-8-й тижні розвитку );
4) період посиленого росту головного мозку ( 15 - 20 - й тижні );
5) формування основних функціональних систем організму та диференціювання статевих органів ( 20-24-й тижні );
6) плідний період ( період посиленого розвитку плоду);
7) народження ( пологи ).
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
https://www.youtube.com/watch?v=0DqNpqjOClk
Дата 27 квітня 2023 рік
Тема: Сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини. Біологічні й соціальні аспекти регуляції розмноження у людини.
Пояснення: Репродуктивна медицина - це напрямок медико - біологічних знань, що мають меті допомогу в народженні дитини, регуляцію народження та планування сім'ї. Репродуктивна медицина є синтезом знань з гінекології, андрології, біології, генетики, цитології та кріобіології.
У наш час існують такі можливості репродуктивної медицини:
1) Осіменіння спермою чоловіка або донора - здійснюють у деяких випадках ендокринного, імунологічного чи чоловічого безпліддя.
2) Запліднення у пробірці - отримання з яєчників жінки зрілих яйцеклітин та запліднення їх сперматозоїдами чоловіка ( або донора ). Потім утворені ембріони розвиваються в інкубаторі протягом 48 - 72 годин і пересаджуються в матку жінки.
3) Ін'єкція сперматозоїда в цитоплазму яйцеклітини - проводять за складних форм чоловічого безпліддя або в окремих випадках у разі розладів репродуктивного здоров'я одночасно чоловіка та жінки.
4) Донорство яйцеклітини - для жінок, у яких яйцеклітина не визріває, а також за високого ризику появи спадкових захворювань у дитини. Дозволяє виносити і народити здорового малюка. Яйцеклітини отримують від здорової жінки-донора.
5) Сурогатне материнство - для жінок, у яких видалена матка, або для тих, кому вагітність протипоказана за станом здоров'я. Використовують яйцеклітини та сперматозоїд подружжя, але ембріони переносять у порожнину матки здорової жінки, яка і є сурогатною матір'ю.
6) Заморожування ембріонів - для зберігання і використання ембріонів, що розвиваються, за програмою екстракорпорального запліднення ( ЕКО ). За необхідності ембріони розморожують та переносять у порожнину матки.
7) Банк донорської сперми - використовують у разі повного чоловічого безпліддя або за відсутності у жінки партнера, але за бажання мати дитину.
За різними оцінками, новітні репродуктивні технології дають успішний результат у 20 - 30 % випадків. Тобто за їх застосування кожна друга-третя пара з десяти народжує малюка.
Біологічні й соціальні аспекти регуляції розмноження у людини
На ранніх етапах еволюції людина була повністю включена до екосистем, і на її розмноження значно більшою мірою впливали біологічні аспекти та абіотичні фактори, ніж соціальні. Дуже значний вплив мали хвороби, голод, напади хижаків, висока дитяча смертність, а також обмеженість території зі сприятливими кліматичними умовами відповідно до фізіологічних можливостей.
Біологічними аспектами регуляції розмноження людини в наш час є:
1) Статеве дозрівання настає достатньо пізно: для жінок - у 17 - 19 років, для чоловіків - у
18-20 років.
2) Періоди розмноження не мають сезонної циклічності. У жінок цикл дозрівання яйцеклітини становить приблизно 28 днів. і триває в середньому в 12 до 45 років. У чоловіків дозрілі сперматозоїди утворюються постійно починаючи в середньому з 14 років і до старості. Отже, діти можуть народжуватися протягом усього року.
3) Після народження дитини цикл дозрівання нових яйцеклітин відновлюється через кілька місяців. Тож теоретично жінка може народжувати дітей з різницею в 1 - 1,5 року.
Соціальні аспекти регуляції розмноження людини в наш час такі:
1) Через соціальні фактори жінки найчастіше народжують дітей після 18 - і до 38 років. Хоча запліднення можливе на кілька років раніше і пізніше.
2) Жінки зорієнтовані за піклування за дитину й через економічні труднощі найчастіше народжують 1 - 2 дитини.
3) У наш час жінки спочатку прагнуть побудувати кар'єру, а потім народжувати дітей. Тому народження першої дитини відкладається до 30 років.
4) Жінкам не рекомендують народжувати дитину з різницею менше ніж 2 роки задля повного відновлення організму. Оптимальною є різниця в 6 років.
Розвиток медицини дозволив значно зменшити небезпеку найбільш небезпечних інфекційних захворювань - чуми, холери, віспи. Їхні збудники продовжують існувати у природі, але вірогідність проникнення у людські популяції є дуже малою завдяки діяльності спеціальних служб.
Опрацювати параграф 50. Завдання 4 на сторінці 183.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 1 травня 2023 рік
Тема: Чинники, здатні справляти позитивний і негативний вплив на процеси росту та розвитку людини.
Пояснення: Наведемо найголовніші з чинників, що справляють позитивний вплив на організм, який росте і розвивається:
- безпечне і сприятливе середовище життя;
- відсутність надмірних і тривалих стресових факторів;
- раціональне харчування;
- достатня тривалість відпочинку та сну;
- дотримання особистої гігієни;
Чинники, що здатні справляти негативний вплив на процеси росту та розвитку людини
Вплив алкоголю на організм, що росте і розвивається, є однозначно негативним. Дія дещо різниться залежно від віку та етапу розвитку.
Фізіологічна дія алкоголю на організм під час внутрішньо-утробного розвитку:
- етанол потрапляє через плаценту до плоду й отруює його;
- відбувається пошкодження центральної нервової системи плоду;
- затримка в розвитку;
- патології зовнішніх і внутрішніх частин плоду;
- недоношеність;
- збільшення вірогідності викидню;
- вроджений алкоголізм;
Фізіологічна дія алкоголю на організм підлітків:
-токсична дія та отруєння навіть у невеликих дозах;
- повільне виведення та розщеплення етанолу;
- порушення обміну речовин у нервовій тканині та передачі нервових імпульсів;
- порушення роботи судин головного мозку (розширення, збільшення проникності, крововиливи у тканини мозку);
- токсичне пошкодження печінки (як наслідок - порушення білкового та вуглеводного обміну, синтез вітамінів і ферментів);
- токсична дія на епітелій, що вистилає стравохід, шлунок, погіршення роботи шлунку (як наслідок - погіршення засвоєння їжі, зниження росту і розвитку організму);
- ураження серцево - судинної системи, легень і статевої системи;
- збільшення агресивності, погіршення пам'яті та здатності виконувати математичні задачі;
-за хронічного отруєння - затримка розвитку, зниження інтелекту та розумової діяльності.
Опрацювати параграф 51. Завдання 2 на сторінці 187.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 4 травня 2023 рік
Тема: Біологічні основи, типи і рівні регенерації.
Пояснення: Регенерація ( відновлення ) - здатність живих організмів з часом відновлювати пошкоджені тканини, а іноді й цілі втрачені органи.
Регенерація відбувається на таких рівнях:
- репарація ДНК ( виправлення хімічних пошкоджень та розривів у молекулах );
- регенерація на субклітинному рівні;
- регенерація на клітинному рівні;
- регенерація на тканинному рівні;
- регенерація на організмовому рівні;
В одноклітинних організмів регенерація відбувається шляхом відновлення втрачених органел чи частин клітини. Регенерацією є також відновлення цілого організму з його фрагмента.
Типи регенерації:
Регенерацію, що відбувається в процесі нормальної життєдіяльності організму й не пов'язана з пошкодженням чи втратою частин організму, називають фізіологічною. Процеси відновлення та оновлення відбуваються в організмі протягом усього життя. Наприклад, у людини постійно оновлюється зовнішній шар шкіри. Птахи періодично змінюють пір'я, ссавці - волосяний покрив. У листяних рослин листя помірного клімату щорічно восени опадають листки і замінюються навесні новими.
Інший вид регенерації - репаративна. Вона відбувається після пошкодження або втрати частини тіла або клітини. Буває типовою та атиповою. За типової репаративної регенерації втрачена частина змінюється такою ж самою ( приклад: відновлення хвоста у ящірки ). За атипової втрачена частина замінюється структурою, що відрізняється від утраченої кількісно або якісно ( приклад: антена замість ампутованого ока у рака ).
Репаративна ( відновна ) регенерація є по суті посиленою фізіологічною регенерацією у хворому організмі. Під час захворювання фізіологічна регенерація "трансформується " в репаративну, яка після одужання хворого знову повертається в рамки фізіологічної.
За репаративної регенерації на тілі можуть залишатися рубці та шрами.
Особливості процесів регенерації організму людини
У людини добре регенерує епідерміс, а також його похідні - волосся та нігті, клітини слизових та серозних оболонок, внутрішніх органів, клітини кісткового мозку. Здатність до регенерації має також кісткова тканина ( кістки зростаються після переломів ). Відновлюється печінка ( зі втратою до 75 % ) до повної маси, однак це відбувається завдяки збільшенню розміру клітин, а не їхньої кількості. За певних умов можуть обмежено регенерувати кінці пальців (якщо був утрачений фрагмент пальця до першої фаланги).
Загалом клітини тканин організму тварин і людини відносно
фізіологічної регенерації поділяються на три групи:
- лабільні - швидко і легко відновлюються;
- стабільні - мають обмежену спроможність до розмноження;
- статичні - не діляться, регенерація відбувається на субклітинному рівні;
На процес регенерації впливають:
1) Вік - у молодому та юнацькому віці процеси регенерації перебігають інтенсивніше і більш досконало, ніж у літніх або людей старечого віку.
2) Харчування й обмін речовин - порушення загального харчування, що супроводжується виснаженням або авітамінозом, затримує і уповільнює процеси регенерації.
3) Гормональний фон - порушення функціонування залоз внутрішньої секреції - загальмовує процеси регенерації.
4) Стан кровотворення - наявність анемії та лімфопенії є доведеною у клінічній практиці ознакою зниження регенераційної здатності організму.
5) Стан центральної нервової системи - гострі або хронічні стреси послаблюють процеси регенерації та захисні механізми.
6) Стан іннервації, кровообігу і лімфообігу - ушкодження нервових стовбурів веде до зниження регенерації, виникнення атрофічних процесів або утворення трофічних виразок.
Опрацювати параграф 52. Завдання 3 на сторінці 189.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 8 травня 2023 рік
Тема: Основні ієрархічні рівні організації життя на Землі.
Пояснення: Головними рівнями організації життя є (в ієрархічному порядку - від малих до великих): молекула - клітина - тканина - орган - популяція - біоценоз - екосистема - біосфера.
1. Молекулярний рівень - основними структурними елементами є молекули неорганічних і макромолекули біологічно важливих органічних сполук, а також їх комплекси. Основні процеси - перетворення молекул, обмін речовин, кодування та передача спадкової інформації.
Це найнижчий рівень організації живого.
2. Клітинний рівень - основні структурні елементи - клітини (найпростіші біологічні системи). Основні процеси - обмін речовин та енергії, самовідтворення, саморегуляція.
3. Тканинний рівень - основні компоненти - тканини, які об'єднують клітини певної будови, розмірів, розташування та функцій. Основні процеси: спеціалізація клітин, обмін речовин.
4. Органний рівень - основні компоненти - органи та системи органів організмів. Основні процеси: формування органів та систем органів, фізіологічні процеси ( дихання, живлення, травлення).
5. Організмовий рівень - основні компоненти - одноклітинні та багатоклітинні організми рослин, тварин, грибів і бактерій. Основні процеси: обмін речовин, подразливість, розмноження, онтогенез, регуляція процесів життєдіяльності.
6. Популяційно - видовий рівень - основні компоненти - популяції. Основні процеси: взаємодія між особинами і популяціями, розмноження, первинні еволюційні, перетворення і збільшення біорізноманіття.
7. Біогеоценотичний рівень - основні компоненти - популяції різних видів, фактори середовища, харчові ланцюги, потоки речовини та енергії, біогеоценози. Основні процеси: біохімічний кругообіг речовин і потік енергії, які підтримують життя, рухлива рівновага між живими організмами та абіотичним середовищем ( гомеостаз ), забезпечення живих організмів умовами існування та ресурсами.
8. Біосферний рівень - основні компоненти - біосфера в цілому. Основні процеси: активна взаємодія біотичного компонентів планети, кругообіг речовин і енергії в біосфері, який забезпечує цілісність життя на Землі. Найвищий рівень біологічної організації.
Опрацювати поданий матеріал повторити параграфи 48 - 49.
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Тема: Стратегія сталого розвитку природи і суспільства
Пояснення: Сталий розвиток - це загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їхню потребу в безпечному і здоровому довкіллі.
Концепція стійкого розвитку була прийнята в червні 1992 р. у Ріо-де-Жанейро на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку.
Основою сталого розвитку є паритетність відносин у тріаді людина - господарство - природа.
Ключові принципи сталого розвитку:
- принцип обережності: збереження сучасного стану навколишнього середовища як
перешкоди безповоротним чи небезпечним змінам;
- принцип " передбачати і запобігати ": більш дешевий, менш ризикований підхід, ніж
ліквідація збитків навколишньому середовищу;
- принцип балансу між ресурсами і забрудненням: використання ресурсів у рамках масштабів регенеративної здатності екосистем; контроль над обсягом надходжень забруднень і відходів у рамках асиміляційного потенціалу екосистем;
- принцип збереження природного багатства на нинішньому рівні: недопущення чи зменшення втрат природно-ресурсного потенціалу;
- принцип " забруднювач платить ": повна вартість екологічного збитку повинна бути компенсована користувачем.
Стимулом її розробки стало усвідомлення катастрофічності сформованого типу економічного розвитку, вичерпність природних ресурсів і взаємозалежність усіх еколого - економічних процесів на нашій планеті.
Відкриття вірусів
Віруси вперше були відкриті 1852 р. ботаніком Д. І. Івановським на прикладі вірусу тютюнової мозаїки, хоча захворювання, які викликані ними, відомі здавна. З часом було встановлено, що за своєю хімічною природою віруси є нуклепротеїдами ( складними сполуками, що складаються з білків та нуклеїнових кислот)
.
На сьогодні описано більше 500 вірусних хвороб.
Загальні властивості вірусів:
- найменші живі організми;
- не мають клітинної будови;
- можуть відтворюватися, лише проникнувши у живу клітину
( є облігатними ендопаразитами );
- паразитують усередині клітин, багато з них спричиняють захворювання;
- мають дуже просту будову: складаються з невеликої молекули нуклеїнової кислоти
( або РНК, або ДНК ), що оточена білковою чи Ліпо протеїновою оболонкою;
- перебувають на межі живого і неживого;
- кожен тип вірусу здатний розпізнавати й інфікувати лише певні типи клітин, тобто є високо специфічними до своїх хазяїв.
Будова вірусу є досить простою. Він складається з таких структур:
- серцевини - генетичного матеріалу, що являє собою або РНК, або ДНК;
- капсиду - захисної білкової оболонки, що оточує серцевину;
- нуклеокапсиду - складної структури, що утворена серцевиною та капсидом;
- білкової оболонки у деяких вірусів, таких як ВІЛ та грип;
- глікопротеїнів на поверхні вірусної оболонки;
Віруси займають екологічну нішу облігатних внутрішньоклітинних паразитів, розмножуючись тільки в живих клітинах, вони використовують їхній ферментативний апарат і перемикають клітину на синтез зрілих вірусних часток - віріонів. У результаті клітина гине або, рідше, залишається значно послабленою.
Опрацювати поданий матеріал повторити параграфи 50 - 51
Приєднуйтеся за посиланням на онлайн - урок https://meet.google.com/kbe-aeuc-gtg
Дата 15 травня 2023 рік
Тема: Вид як базовий таксон. Критерії виду.
Пояснення: До ХVІІІ століття дослідники спиралися на уявлення про вид, що було створено ще Аристотелем, який вважав види сукупністю схожих зовнішньо особин. Саме такий підхід застосовувався багатьма біологами, включаючи Карла Ліннея - засновника сучасної систематики.
Подальший розвиток біології призвів до формування біологічної концепції виду. Ця концепція припускає, що вид - не умовна категорія, яку вигадали люди для зручності, а спільність організмів, що характеризуються генетичною єдністю і спільним походженням. Це спільне походження і є причиною зовнішньої схожості організмів одного виду.
Для організмів зі статевим розмноженням межу між видами утворює репродуктивна ізоляція - нездатність двох різних видів за схрещування давати плодюче потомство. Нащадки можуть бути, але стерильні.
У безстатевих організмів вид визначити складніше. Для них вид - це сукупність клонів, поєднаних спільною екологічною нішею і тому еволюціонуючих разом, схожим чином. У першу чергу це стосується прокаріотів та багатьох рослин.
Критерії виду
Сучасна біологія визначає такі критерії виду:
Морфологічний критерій - подібність зовнішньої та внутрішньої будови організмів. Винятки: види-двійники, статевий диморфізм, мімікрія, альбінізм.
Фізіологічний критерій - подібність усіх процесів життєдіяльності та можливість отримання плодючих нащадків. Винятки: подібність процесів життєдіяльності у різних видів, міжвидові гібриди.
Біохімічний критерій - подібність за хімічним складом живих організмів. Винятки: близькі за біохімічним складом види.
Цитогенетичний критерій - характерний для кожного виду набір хромосом, їх число, розміри та форма. Винятки: подібність будови та кількості хромосом різних видів.
Молекулярно-біологічний критерій - схожість або відмінності у структурі ДНК різних організмів.
Географічний критерій - організми, що мешкають у межах певного ареалу. Винятки: космополіти, збіг ареалів різних видів.
Екологічний критерій - подібність за способом живлення, місцем мешкання, низкою чинників зовнішнього середовища, які є необхідними для існування. Винятки: екологічні ніші різних видів перекриваються.
Опрацювати поданий матеріал повторити параграф 52.
Тема: Контрольна робота
з теми "Репродукція та розвиток"
Тестові завдання
1. До способів статевого розмноження належить:
а) поліембріонія; б) поділ клітин навпіл; в) брунькування; г) фрагментація тіла;
2. Які процеси відбуваються за диференціації клітин?
а) поділ навпіл; б) старіння і смерть; в) спеціалізація; г) перехід у стан спокою;
3. Оберіть частину сперматозоїда, яка забезпечує розчинення оболонки яйцеклітини:
а) ядро; б) акросома; в) шийка; г) хвостик;
4. Оберіть організми, яким властиве зовнішнє запліднення:
а) хрящові риби; б) комахи в) яйцекладні ссавці; г) земноводні;
5. До форм нестатевого розмноження належить:
а) поліембріонія; б) брунькування; в) партеногенез; г) неотенія;
6. Оберіть назву теорії старіння, за якої клітини втрачають здатність ділитися внаслідок утрати хромосомами деяких частин:
а) теорія соматичних мутацій; б) мітохондріальна теорія;
в) теломерна теорія; г) епігенетична теорія;
7. Оберіть частину яйцеклітини, що містить запас поживних речовин:
а) променистий вінець; б) прозора мембрана; в) жовткова мембрана; г) ядро;
8. Оберіть відповідь, що не належить до причини порушення запліднення:
а) застосування засобів контрацепції; б) патологія статевої системи жінки;
в) кількість сперматозоїдів менша за 150 млн; г) раннє статеве дозрівання;
9. Встановіть відповідність між частинами сперматозоїда та функціями, які вони виконують.
1 Ядро в голівці А Рух
2 Акросома Б Містить хромосоми
3 Шийка В Містить мітохондрії
4 Хвостик Г Містить травні ферменти
Д Синтез білків
10. Встановіть відповідність між назвами організмів та типами їх нестатевого розмноження.
1) Бактерії А Брунькування
2) Малярійний плазмодій Б Фрагментація
3) Дріжджі В Множинний поділ
4) Морська зірка Г Вегетативне розмноження
Д Поділ клітини навпіл
11. Схарактеризуйте вплив тютюнопаління на ріст і розвиток плоду, дитини та підлітка.
Які зміни виникають в організмі.
12. Схарактеризуйте вплив алкоголю на ріст і розвиток плоду, дитини та підлітка.
Які зміни тривале вживання алкоголю спричиняє в організмі?
Немає коментарів:
Дописати коментар